Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

3. Гра ДП є комічною. Жінка влаштовує змагання, і в той час, як двоє чоловіків борються, вона знаходить третього. Внутрішні та зовнішні психологічні переваги для неї та її партнера виходять із твердження, що чесна конкуренція призначена для невдах, а історія, яку вони пережили, є основою для внутрішніх та зовнішніх соціальних переваг.

Теза. Гетеросексуальні збочення, наприклад фетишизм, садизм та мазохізм, є симптоматичними для тривожної Дитини. Однак їхні транзакційні аспекти у реальних сексуальних ситуаціях можна вирішити за допомогою аналізу ігор. Це може призвести до соціального контролю, і навіть якщо деформовані сексуальні імпульси залишаються незмінними, вони нейтралізуються настільки, наскільки це має відношення до індульгенції.

Люди, які страждають від помірних садистських або мазохістських збочень, як правило, обирають примітивну позицію щодо психічного здоров’я. Вони відчувають, що мають сильний сексуальний потенціал та що тривале утримання призведе до серйозних наслідків. Жодне з цих припущень не обов’язково є правдивим, але ці припущення формують основу для гри «Дерев’яна нога» з її проханням: «Чого ви очікуєте від такої сексуальної людини, як я?»

Антитеза. Виявляти звичайну ввічливість до себе та партнера, тобто утримуватися від вербальних або фізичних образ і обмежитися більш традиційними формами статевого акту. Якщо Вайт справжній збоченець, це відкриє другий елемент гри, який зазвичай чітко виражається у його снах: власне статевий акт не цікавить його, а справжнє задоволення для нього походить від принизливої прелюдії. Це те, у чому він боявся зізнатися собі. Але тепер він зрозуміє, що його скарга – це: «Після всього цього напруження мені все ще треба кохатися з тобою». У цей момент становище є більш сприятливим для спеціальної психотерапії, яка може анулювати значну частину протестів й ухилянь. Із практики зрозуміло, що це стосується і звичайних «сексуальних психопатів», а не шизофреніків, збоченців-злочинців та тих, хто обмежується сексуальними фантазіями.

У деяких країнах гра «Гомосексуалізм» розвинулась у субкультуру, а в інших – стала ритуалом. Велика кількість випадків статевої нездатності виникає з гри в гомосексуалізм. Провокаційна поведінка, яка призводить до ігор «Поліцейські та крадії», «Чому це завжди трапляється з нами», «Це суспільство, у якому ми живемо», «Всі великі люди були» та ін., часто піддається соціальному контролю, який зводить переваги до мінімуму. «Професійний гомосексуаліст» витрачає велику кількість часу та енергії, які могли б бути застосовані з іншою метою. Аналіз його гри може допомогти йому налагодити життя та дати змогу вільно користуватися перевагами, які йому пропонує суспільство, замість того, щоб присвятити себе грі у власну варіацію «Хіба це не жахливо?».

Теза. Ця гра відбувається між чоловіком та жінкою, а її м’якші форми називаються «Іди геть!» та «Обурення». Її можна відтворити з різним ступенем інтенсивності.

1. «Ґвалтівник» першого ступеня, або «Іди геть!», є популярною грою на вечірках та складається з легкого флірту. Вайт подає сигнали, що вона вільна, та отримує задоволення від залицянь чоловіка. Коли він демонструє своє небайдуже ставлення, гра закінчується. Якщо вона ввічлива, вона може сказати відверто: «Я високо ціную ваші компліменти» – та перейти до наступного завоювання. Якщо вона нечемна, то просто покине чоловіка. Уміла гравчиня може грати в цю гру протягом тривалого часу, постійно рухаючись, так що чоловік повинен виконати складні маневри, аби встигнути за нею, не викриваючи себе.

2. У грі «Ґвалтівник» другого ступеня або в «Обуренні» місіс Вайт отримує від залицянь Блека лише вторинне задоволення. Її головне задоволення є результатом відмови йому, тому гра також відома під назвою «Відчепись, негіднику». Вайт змушує Блека на щось більше, ніж легкий флірт першого ступеня «Ґвалтівника», та обожнює спостерігати за його збентеженням, коли вона відштовхує його. Блек, звичайно, не такий безпорадний, яким може здатись, і він доклав чимало зусиль, щоб опинитись у цій ситуації. Зазвичай він сам грає у легкий варіант «Вдар мене».

3. «Ґвалтівник» третього ступеня – це розпусна гра, яка закінчується вбивством, самогубством або судовою залою. Тут Вайт веде Блека до компрометуючого фізичного контакту, а потім стверджує, що він намагався її зґвалтувати або завдати їй шкоди. У найбільш цинічному варіанті Вайт може дозволити йому завершити статевий акт, так що вона отримує задоволення до того, як звинуватить його. Звинувачення може бути раптовим із криком «Ґвалтують!», а може й відкластись, як у випадку із самогубством або вбивством після довгого роману. Якщо вона обирає варіант зі зґвалтуванням, у неї не виникне труднощів у пошуку союзників – преси, поліції, психотерапевтів та родичів. Однак іноді ці люди можуть цинічно відвернутись від неї, тож вона втратить ініціативу і стане інструментом у їхніх іграх.