Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Теза. «А чому б тобі не – Так, але» посідає особливе місце в аналізі ігор, тому що вона була оригінальним стимулом для появи концепції ігор. Це була перша гра, яку виокремили із соціального контексту. Оскільки вона є найбільш вивченим предметом аналізу ігор, зрозуміти її дуже просто. Це також найпоширеніша гра на вечірках і в різних групах, зокрема психотерапевтичних. Наступний приклад служитиме для ілюстрування її основних характеристик:

Вайт: «Мій чоловік завжди наполягає на тому, щоб зробити ремонт власними руками, але в нього ніколи не виходить, як треба».

Блек: «Чому б йому не піти на курси теслярства?»

Вайт: «Так, але в нього немає часу».

Блю: «Чому б тобі не купити йому хороші інструменти?»

Вайт: «Так, але він не знає, як ними користуватись».

Ред: «Чому б тоді вам не найняти тесляра?»

Вайт: «Так, але це занадто дорого».

Браун: «Так чому ж тоді не змиритися з тим, як він робить це?»

Вайт: «Так, але все, що він зробить, може впасти».

Після такої розмови зазвичай виникає пауза. Її закінчує Грін, яка може сказати щось на кшталт: «Ох, ці чоловіки! Вони завжди намагаються довести всім, що все вміють».

У ЧТТА може грати будь-яка кількість учасників. Агент розказує проблему. Інші починають пропонувати рішення, кожне з яких починається з: «А чому б тобі не…» На кожне з цих питань Вайт відповідає: «Так, але…»

Хороший гравець може діяти таким чином протягом невизначеного часу, поки вони всі не здадуться і Вайт не виграє. У багатьох ситуаціях вона буде змушена відкинути до десятка рішень, і лише тоді настане тиша, яка знаменуватиме перемогу Вайт. Ця гра залишає відчиненими двері для інших ігор у цій же парадигмі – Грін змінює гру на «Батьківські збори» типу «Непутящий чоловік».

Оскільки рішення, за рідкісними винятками, відхиляються, стає очевидно, що ця гра повинна служити деяким прихованим цілям. Гра ЧТТА не присвячена пошукам Дорослого інформації або рішень, а спрямована на заспокоєння та задоволення Дитини. Із запису розмови може здатись, що грають Дорослі, але, прислухавшись, можна зрозуміти, що Вайт – це Дитина, яка неадекватно оцінює ситуацію. Інші ж перетворюються на мудрих Батьків, які прагнуть допомогти їй.

Це показано на малюнку 8: гра може тривати, тому що на соціальному рівні як стимул, так і реакція йдуть від Дорослого до Дорослого. А на психологічному рівні вони також є додатковими зі стимулом від Батька до Дитини («А чому б тобі не…») та реакцією Дитини до Батька («Так, але…»). Психологічний рівень, як правило, є несвідомим для обох сторін, але зміни у Я-станах (зміни Дорослого на «неадекватну» Дитину у випадку Вайт, Дорослого на «мудрих» Батьків у випадку з іншими) часто можна виявити завдяки змінам поз, м’язового тонусу, голосу та словникового запасу.

Мал. 8. Гра «А чому б тобі не – Так, але»

Щоб проілюструвати наслідки, варто простежити наведений нижче приклад.

Психотерапевт: «Чи запропонували вам щось, про що ви вже не думали?»

Вайт: «Взагалі-то, ні. Насправді я вже спробувала всі їхні поради – купила чоловікові інструменти, і він ходив на курси теслярства».

Тут Вайт демонструє дві причини, чому не варто сприймати її розмову буквально. По-перше, в більшості випадків Вайт така ж розумна, як і інші, тож малоймовірно, що інші запропонують якесь рішення, про яке вона ще не думала. Якщо хтось запропонує щось оригінальне, Вайт буде вдячна, якщо вона грає за правилами; тобто її «неадекватна» Дитина поступиться, якщо хтось запропонує цікаву ідею, що стимулюватиме її Дорослого. Але професіональні гравці у ЧТТА, як наш приклад – Вайт, рідко грають чесно. З іншого боку, занадто швидке прийняття пропозицій поставить питання про те, чи не приховує гра ЧТТА іншу гру – «Тупоголова».

Цей приклад є особливо істотним, тому що він чітко ілюструє друге твердження. Навіть якщо Вайт фактично спробувала деякі запропоновані рішення, вона буде, як і раніше, заперечувати їх. Мета гри полягає не в тому, щоб отримати пропозиції, а в тому, щоб відхилити їх.

За належних умов у цю гру гратиме майже будь-хто через її цінність у структуруванні часу; дослідження осіб, які люблять грати в неї, показує, що, по-перше, вони можуть і будуть виконувати різні ролі у грі з однаковою легкістю. Ця зміна ролей стосується всіх ігор. Гравці можуть віддавати перевагу одній ролі над іншою, але вони здатні мінятися і виконувати будь-яку іншу роль у тій же грі через певні обставини. (Порівняйте, наприклад, зміну ролі Алкоголіка на Рятівника у грі «Алкоголік».)