Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

По-друге, у клінічній практиці було встановлено, що люди, які віддають перевагу ЧТТА, належать до класу пацієнтів, які в кінцевому підсумку просять застосувати до них лікування гіпнозом, щоб пришвидшити процес. Коли вони грають в ігри, їхня мета – показати, що ніхто не може запропонувати їм щось дійсно вагоме, тобто вони ніколи не здадуться: водночас як у грі з терапевтом вони просять про процедуру, яка змусить їх капітулювати. Таким чином, стає очевидно, що ЧТТА – це соціальне рішення конфлікту щодо поразки. Крім того, ця гра поширена серед людей, які бояться почервоніти, як показує нижчеописана терапевтична розмова.

Терапевт: «Чому ви граєте у „А чому б тобі не – Так, але“, якщо ви знаєте, що це омана?»

Вайт: «Якщо я говорю з кимось, я змушена думати, що сказати. Якщо ні – я червонію. Але не в темряві. Я не можу терпіти тишу. Я це знаю, і мій чоловік знає це також. Він завжди казав мені про це».

Терапевт: «Ви маєте на увазі, що, якщо ваш Дорослий не зайнятий, ваша Дитина виходить у світ та змушує вас ніяковіти?»

Вайт: «Саме так. Тому, якщо я продовжую пропонувати щось комусь або змушувати робити пропозиції мені, то зі мною все добре, я почуваюсь захищеною. Поки мій Дорослий керує ситуацією, я можу не відчувати збентеження».

Тут Вайт ясно показує, що вона боїться неструктурованого часу. Її Дитина не виявляється доти, доки Дорослий займається соціальною ситуацією та гра пропонує відповідну структуру для функціонування Дорослого. Але гра повинна відповідним чином мотивуватись, щоб підтримувати зацікавленість. Її вибір ЧТТА випливає з принципів економії, яка дає максимальні внутрішні та зовнішні переваги конфліктам її Дитини щодо фізичної пасивності. Вона могла б з однаковим інтересом грати в хитру Дитину, яка не може домінувати, та мудрого Батька, який намагається домінувати над Дитиною іншої людини, але не може цього досягти. Оскільки основний принцип ЧТТА полягає у тому, що жодна пропозиція не приймається, Батько ніколи не виграє. Гасло гри – «Не панікуй, Батько ніколи не виграє».

У підсумку: хоч і кожен крок є, так би мовити, забавним для Вайт і дає їй задоволення, справжня винагорода – це тиша або замаскована тиша, яка настає, коли всі інші ламають голови та втомлюються шукати прийнятне рішення. Для Вайт і оточення це означає, що вона перемогла, продемонструвавши всім, що їхні рішення незадовільні. Якщо тиша незамаскована, вона може тривати протягом кількох хвилин. У парадигмі Грін перервала тріумф Вайт через завзяття почати власну гру. Саме це допомогло їй уникнути гри Вайт. Пізніше Вайт продемонструвала свою образу на Грін за те, що вона перервала її насолоду перемогою.

Ще одна цікава особливість ЧТТА – це те, що в зовнішні та внутрішні ігри грають однаково, зі зміною ролей. У зовнішній формі, яку ми розглядали, Дитина Вайт виконує роль неадекватного шукача допомоги в колі з кількох людей. У внутрішню форму гри Вайт та її чоловік грають удома. У цьому випадку Батько Вайт стає мудрим радником. Така зміна ролі, як правило, є вторинною, адже під час періоду залицяння вона виконує роль безпорадної Дитини, її владний Батько виходить у світ лише після медового місяця. Можливо, до весілля можна було помітити в ній цю рису, але наречений не звертав на це уваги, бо хотів швидше здобути її як жінку. Якщо ж заручини з такою дівчиною були скасовані через «поважні причини», вона продовжить пошуки нової «жертви», не зробивши висновків.

Антитеза. Очевидно, що ті, хто реагує на перший хід Вайт, презентацію «проблеми», грають у варіацію гри «Я тільки намагаюся допомогти тобі» (ЯТНДТ). Насправді ЧТТА є зворотною грою до ЯТНДТ. Остання складається з одного терапевта та декількох клієнтів, а ЧТТА, навпаки – з одного клієнта та багатьох «терапевтів». Таким чином, ЯТНДТ не є клінічною антитезою до ЧТТА. Якщо вона починається зі слів «А що б ви зробили в цьому випадку?» (ВЗЦВ), то відповідь повинна бути такою: «Це складна проблема. Що б зробили ви?» Якщо гра починається зі слів: «Це не працює належним чином», то відповідь повинна бути: «Це погано!» Вони обидві досить ввічливі, щоб розчарувати Вайт, або принаймні викличуть перехресну транзакцію, яка викриє її розчарування. У груповій терапії існує хороша практика, під час якої сприйнятливі пацієнти відмовляються від гри ЯТНДТ. Тоді не тільки Вайт, а й інші члени можуть навчитись гри анти-ЧТТА, яка також є зворотною стороною анти-ЯТНДТ.

У соціальній ситуації, якщо гра є дружньою та нешкідливою, немає причин відмовлятись від участі. Якщо ж це спроба використовувати професійні знання, то, можливо, доведеться скористатись антитезою. Такі ситуації викликають обурення через вплив Дитини Вайт. Найкраща політика в цих умовах – це ухилитись від прямих ходів та намагатись почати стимулюючу гру «Ґвалтівник» першого ступеня.