Пол Клейнман - Психологія 101 - Факти, теорія, статистика, тести й таке інше

• сприйняття возз’єднання – при поверненні матері до кімнати дитина підходила до неї, але не шукала контакту й часом навіть відштовхувала матір;

• Ейнсворт виявила, що діти з незахищеною резистентною прихильністю менше досліджують навколишнє середовище і частіше плачуть, ніж діти із захищеною або незахищеною уникливою прихильністю.

Пізніше проводилися експерименти, що відтворювали експеримент незнайомих ситуацій Мері Ейнсворт, і висновки відповідали результатам дослідниці. Її експеримент вважається визнаним методом оцінки рівня прихильності. Щоправда, висновки Ейнсворт викликали критику у зв’язку з тим, що вона розглядала прихильність, характерну тільки для стосунків між матір’ю і дитиною. У дитини може розвиватися зовсім інший тип прихильності до батька, бабусі, дідуся або іншого опікуна. Крім того, у ході досліджень було виявлено, що діти схильні виявляти різні моделі поведінки у зв’язку з прихильністю за різних періодів та обставин.

Афективні розлади трапляються тоді, коли порушення емоційного стану людини настільки сильні, що впливають на її мислення, соціальну взаємодію і поведінку. Такі розлади – зазвичай епізодичні, тобто симптоми можуть з’являтися і зникати. Виокремлюють два основні типи афективних розладів, які поділяють на підтипи: депресивні і біполярні розлади.

Глибока депресія діагностується в людей, які пережили щонайменше один великий депресивний епізод. Такі епізоди тривають протягом двох тижнів і довше, і людина потерпає від деяких або всіх наведених нижче симптомів:

• непереборний, постійний сум або роздратованість;

• відчуття провини або власної нікчемності;

• втрата інтересу до будь-якої діяльності (навіть тієї, що раніше приносила задоволення), брак інтересу до соціальної взаємодії;

• млявість;

• неспроможність зосередитися або ухвалювати рішення;

• зміна моделей харчування (недоїдання або переїдання);

• зміна режиму сну (безсоння або надмірна сонливість);

• нав’язливі думки про суїцид або смерть.

Спостереження засвідчують, що люди в глибокій депресії рідко вчиняють суїцид в період великого депресивного епізоду, тому що апатія і втрата мотивації заважає їм розробити і реалізувати план самогубства. Натомість у період виходу з депресії, коли в людини з’являється більше енергії, суїциди трапляються досить часто. Від глибокої депресії частіше потерпають жінки, ніж чоловіки. Жінки також частіше вдаються до спроб самогубства, однак у чоловіків такі спроби частіше бувають успішними. Окрім глибокої депресії, психологи виокремлюють кілька інших типів депресії, зокрема:

Якщо людина потерпає від симптомів глибокої депресії протягом щонайменше двох років, у неї розвивається так званий дистимічний розлад. Варто зазначити, що такі хворі не виявляють депресивних симптомів повсякчас. У деякі періоди вони почуваються абсолютно нормально.

У разі сезонного афективного розладу людина потерпає від симптомів депресії в певний період року. У більшості хворих такі симптоми виникають узимку.

Хворий на психотичну депресію, окрім симптомів глибокої депресії, потерпає від галюцинацій і марень.

Післяпологова депресія трапляється в жінок після народження дитини. До депресії можуть призводити зміни гормонально фону, брак сну, набір ваги та зміни в соціальному і професійному житті.

Це дуже рідкісний тип депресивного розладу, за якого людина втрачає рухливість на тривалий час або використовує агресивну чи дивну манеру рухатися. Хворі на кататонічну депресію іноді вирішують узагалі не розмовляти або починають імітувати рухи чи манери інших людей.

Цей тип депресії характеризується втратою задоволення й інтересу до багатьох видів діяльності або загалом до будь-якої діяльності. Такі люди не здатні до позитивної реакції у випадках, коли стається щось добре. Симптоми зазвичай погіршуються вранці. Хворі схильні без жодних зовнішніх подразників рано прокидатися – щонайменше за дві години до звичайного часу пробудження.

Хворі на меланхолійну депресію змінюються і стають дуже сумними, що помітно людям з їхнього оточення.