Олександр Волков - Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу

е) Скільки може бути логік існування?

Інші причини своєрідності екзистенціологія окремого суб’єкта в її обумовленності станом його свідомості, а також зміни ситуації у світі. Будь-який суб’єкт володіє до певної міри самостійністю, тому встановлює норми існування, на підставі яких стає можливим виявлення істинності або помилковості певного вчинку та події. Він має можливість самостійно визначати правила інтерпретації, критерії істинності, процедуру доказу або спростування. Тому існує нескінченна кількість логік існування, стільки ж, скільки є суб’єктів. Але, незважаючи на їх індивідуальність, треба виділити основні типи.

Перший та другий типи визначаються щодо своєрідності владних відносин, а саме наявності і обумовленості панування та підпорядкування. Відповідно є логіка існування деспотичного та залежного суб’єктів. Третий та четвертий типи виділяються в залежності від характеру відношенні до іншого. Логіка існування суб’єкта солідарності виправдовує єдність на підставі висування вимоги слідування принципу рівності. Якщо ж в наявності заперечення іншого, протест проти його панування, то це буде проявом логіки протестного суб’єкта.

Слід мати на увазі, що реальний суб’єкт може спиратися на декілька логік. Наприклад, деспотичний може використовувати логіку солідарності. Звернемо увагу на можливість одночасного вживання екзистенціологій, які взаємно виключають одна одну, наприклад, деспотичної та залежної, солідарної та протестної, що є передумовою зміни генерологічної структури існування в контексті теорії тоталлогії В. Кізіми [5].

У підґрунті логіки існування суб’єкта є його сутність як сукупність сенсів, що утворюють цілісність, на підставі яких виявляється не тільки «доцільність» рішення, але уявлення про «істинність» здійснення самого себе. Відповідно, визначається правильність аргументації, інтерпретації подій, вчинків та ін. Тому відмінність логіки існування від формальної є в тому, що вона не тільки визначає норми істинності та їх використання, але має аксиологічний характер, тобто припускає вживання оцінок, встановлення цінностей, цілей та ін. Наприклад, якщо певний вчинок відповідає критеріям істинності, то він оцінюватиметься як прояв вищих моральних якостей, а індивід, здійснівший його, може заохочуватися найрізноманітнішим чином. Способом використання критеріїв оцінок є погляд, тому саме він є дієвою формою дискурсивного впливу.

Зрозуміло, якщо критерієм істинності поглядів виступають потреби, бажання, цілі, інтереси, то цю логіку слід визнати суб’єктивною. Саме тому розуміння блага не співпадатиме у різних логіках існування, наприклад, для егоїста благом буде тільки те, що корисно для себе. Тому для кожної логіки існування слід шукати ознаки суб’єктивності, що підлягають критиці. Згідно з думкою Платона, вона повинна здійснюва-тися на підставі абсолютної цінності блага, істини та краси.

f) Як виявити логіку існуваня

Яким же чином можна вивчити логіку, що має суб’єктивний характер, де визначальне значення має не знання, а погляд? Для цього необхідно дослідити наявність та реалізацію певних сенсів існування, а також виявити стан справ, до якого призводить їх здійснення. Тому об’єкт дослідження у логіці існування набагато ширший, ніж у формальній, оскільки необхідно розглянути не тільки нормативні підстави істинності, але й стан самого суб’єкта, протистояння його з іншим, ситуацію, що склалася у світі. Саме тому дослідження з екзистенціології скоріше відносяться до сфери філософії педагогіки, чим логіки. Її предметом виступає співвідношення сенсів, оскільки конструювання реальності можливе при їх здійсненні.

Для цього виділимо завдання, які ставить дослідник при розгляді логіки існувавня:

– виявити характерні для суб’єкта сенси та розкрити, яким чином вони обумовлюють існування;

–

показати, яким чином вони відстоюються;

–

установити характер основних положень, які розглядаються як істинні;

–

розкрити аргументи, які використовуються для доказу істиності висловлювань;

–

сформулювати, який наслідок для майбутнього існування має вста

–

новлення мети та завдань;

–

визначити характер афектів і встановити їх вплив на характер використання розуму;

– указати на вчинки та події, що здатні впливати на виникнення сенсів;

– проаналізувати, до якого стану справ призводить здійснення сенсів існування тощо.