Франка Паріанен - Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя

По суті, тут нема суперечностей: коли серотонін наділяє силою кору нашого мозку, пригнічуючи водночас фобії та агресію, то це може водночас покращити і відчуття, і поведінку. Так само й навчальні ефекти в нашому мозку не такі академічно-стримані, як нам здається. Вони збуджуються, заспокоюються, живуть. Пластичність! Ми все відчуваємо й сприймаємо, тож є надія, що нічого поганого не станеться. Якщо ж серотоніну бракує, то ми не робимо висновків з власних помилок. Саме тому повторюємо їх знову і знову, а якоїсь миті взагалі припиняємо будь-яку діяльність. 29

Коротко кажучи, серотонін важливий для навчання, самоконтролю, відсутності фобій та збудження. Не дивно, що проблеми з серотоніном здатні зробити нас депресивними. Відчуття страху та агресії чергуються, бракує збудження, а відсутність контролю над імпульсами змушує задуматися, чи не спробувати нам розв’язати проблему алкоголем? 30,31,32,33

Тіло, в якому не працює регуляція серотоніну, – це смартбудинок зі збоями у функціонуванні, бо хтось вилив свій мілкшейк на пульт дистанційного керування до нього. Усі кнопки застрягають і липнуть, відбувається коротке замикання імпульсів, настрій заїдає, а зв’язок із функцією сну відсутній. («Будь ласка, спробуйте пізніше».) І якраз тієї миті, коли нам поступово зриває дах від такого стану, хтось встигає запитати, чи ми, бува, не пробували «бути трішки веселішими». Ця порада така ж помічна, як рекомендувати пораненому «менше стікати кров’ю».

Ось про що свідчать ці приклади: інсулін впливає також на розум, а серотонін – також на тіло. Але ми порозпихали їх по різних шухлядах і спілкуємося охоче лише про одного з них. І це при тому, що вони схожі, навіть у своїх функціональних розладах! Обидвоє зустрічатимуться ще не раз у цій книзі, тож не будемо на них зациклюватися. Якщо ж згрубша підсумувати, то проблема або з постачальником, або з клієнтом. Тобто на виробництві гормонів або в клітинах, які їх приймають.

Якщо підшлункова залоза відмовляється від виконання своїх обов’язків, більше немає інсуліну, але натомість є діабет першого типу. Якщо інсулін таки доставили, але ми не відчиняємо двері, то це, найімовірніше, другий тип. Основна причина в дверях, які заклинили. Рецептори інсуліну в клітинах пошкоджені, ледве-ледве реагують на інсулін, тож у крові залишається цукор. Посилки нагромаджуються перед дверима, тіло намагається дати собі раду й виробляє інсулін, щоправда – з посереднім успіхом, як голлівудські римейки фільмів 1990-х. Наприкінці маємо справу і з цукром у крові, і з інсуліном, і з перевиснаженою підшлунковою залозою і – з досить серйозною проблемою. Хай там що, але помічаємо ми все це лише тоді, коли діабет уже завдає шкоди.

Серотоніну теж відомі проблеми з доставкою. Наприклад, через нестачу будматеріалів. 34 Амінокислоти, з яких мозок собі готує серотонін, називаються триптофани. Взагалі-то, відшукати їх можна всюди: у горосі, вівсяних пластівцях, какао-порошку, волоських горіхах, рисі… Це практично, адже мозок не здатен виробляти серотонін самостійно. До того ж ця обставина слугує добрим нагадуванням того, що здорове харчування має ще й інші функції, окрім функції такого відточування фігури, щоб пляжні фотографії для інстаграм доводилося ретушувати наполовину менше.

Фактично певне поповнення запасів триптофану нам потрібне щодня. 35 Хоча б тому, що більшість його молекул зазнають переробки ще до потрапляння у мозок. До того ж серотоніну доводиться конкурувати ще й з іншими речовинами, подібно до того, як маленькі діти у сім’ї часто чубляться за останній кекс. Якщо ж будівельні матеріали потрібні ще й імунній системі для робіт на майданчиках стресу і запалень, тоді становище взагалі сумне. Є ризик, що серотоніну не залишиться ні в кого.

Альтернативою можуть стати будматеріали, які ніяк не можуть пройти митний контроль на бар’єрах кров’яного потоку до мозку. А тепер здогадайтеся: хто відповідальний за переміщення вантажів крізь ці бар’єри? Правильно – інсулін. Так коло замикається, а ми успішно все з усім поєднали.

Коли ми говоримо про зв’язок між серотоніном і депресією, то думаємо здебільшого про нестачу серотоніну. Так часто, що серотонін уже став інтернет-мемом: в мережі купа смішних картинок à la «Дві мої останні молекули серотоніну стараються з усіх сил» або «Мій мозок у пошуках загубленого серотоніну». Та очолює чарт смішних мемів: «Серотонін? У такій економічній ситуації?» Гумор міленіалів.