Франка Паріанен - Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя

Хай там як, але коли інсуліну не вистачає, наслідки для тілаочевидні й дуже відчутні. Перевищення кислотності крові, драматична втрата ваги, а в найгіршому разі – діабетична кома. Якщо цукор не надходить у клітини, вони не можуть працювати, тобто виживати. І ми разом з ними. А це вже не просто туманні психологічні ефекти!

– Між іншим, нестача цукру призводить до нервозності, депресії та розладів дрібної моторики. Інсулінорезистентність у мозку шкодить гіпокампу й загрожує виникненням когнітивних дефіцитів та хвороби Альцгеймера…

Якщо вколоти хворому інсулін, людина одразу почувається краще. Коли в діабетика настає інсуліновий шок, то нікому й на гадку не спадає перепитувати, чи він, бува, не симулює. Саме з цієї причини хворий може говорити про свій стан досить відверто, без соціальних табу. («Я не знепритомнів! Просто втомився».) Майже кожен знає когось – або принаймні знає когось, хто знає когось – у кого труднощі з інсуліном.

Натомість про труднощі із серотоніном ми дізнаємось насамперед з психічних проблем: депресій, ананказму, залежностей – усього того, що змушує нас поставити собі питання: це точно не звичайнісінька «нервозність»? Настрій, з одного боку, – досить широка дорога, уздовж якої на нас діють гормони. Водночас з іншого – це дорога, де гормони постійно мусять боротися за своє визнання. Насамперед боротися змушені ті, кому гормони завдають клопотів і хто зараз намагається пояснити це іншим. На такі теми ми розмовляємо, звісно ж, рідше. («Як минули вихідні? Ну що ж, субота пройшла за безперервним риданням, а неділя – за спробами вилізти з ліжка. А в тебе як?») Мабуть, ніхто не знає, скільки людей довкола мають проблеми з серотоніном, який виконує цілу купу функцій у тілі.

Серотонін перелічує, загинаючи пальці руки:

– Отже, так: щільність кісток, терморегуляція, запобігання головному болю…, – (через кілька годин), – …сенсомоторні функції, загоєння ран…

Деякі гормони хроплять. Ті, хто таки поборов сон, задкують з приміщення.

– …розвиток органів, особливості раціону, статеві функції..

Тим часом світ огорнув глибший сон, ніж у Сплячої Красуні.

– …перистальтика кишок, запаморочення…

Століття стікають, немов в’язкий мед.

– …розширення кровоносних судин у бронхах і кишківнику…

Настають нові епохи, настають і минають – бо таке годі витерпіти.

– …ну і, звісно ж, засвоєння поживних речовин, напруження м’язів, мимовільне посмикування м’язами…

Час уже втратив будь-яке значення.

– …Ах, мало не забув – ще ріст клітин. Ось це, мабуть, і все!

Серотонін потирає долоні.

– А де всі?

І навіть якщо більша частина серотоніну ошивається в шлунку, той єдиний відсоток, що залишився, розважається собі в мозку, виконуючи зовсім інші функції.

– О так. Ідеться ж про імпульсивність, чутливість до світу загалом, подеколи – гіперчутливість…

Настає льодовиковий період, який завішує все бурульками.

– …ритм дня і ночі, чутливість до болю, температура…

То тут, то там нетерпляче зміщуються континентальні плити.

Серотонін відомий нам насамперед як гормон щастя. Іронія в тому, що стосовно цієї функції сперечаються найбільше.

Та все ж щось позитивне в серотоніні таки має бути: підтвердженням цього служить той факт, що люди добровільно приймають ЛСД, щоб речовина на кілька годин приєдналася у формі кристалічної структури до рецепторів серотоніну. 27 Тож Люсі дійсно «in the sky with diamonds» [20] У цьому реченні авторка натякає відразу на два художніх твори: фільм Люка Бессона «Lucy» (2014) та пісню співачки Rihanna «Diamonds» (2012). . Разом з дофаміном це викликає стан сильної ейфорії. Візуальні спецефекти включено. До такої ситуації справді підходить словосполучення «гормон щастя». Але якщо придивитися уважніше, то серотонін, на диво, дорослий. Він пришвартовується у префронтальній корі, тож урешті-решт ми не такі імпульсивні й агресивні, але натомість – терплячі. Окрім того, ми швидше вчимося на невдалих фінансових рішеннях. 28 Невже молодь вживає ЛСД, щоб уподібнитися до свого податкового консультанта? Важко сказати. Весь механізм досі палко обговорюють у різних групах, але важко вирішити цю ситуацію, коли дослідники ЛСД на все реагують словом «ка-а-айф» і показують знак миру.

– Тут усе просто. Рецептор 5-HT1A заспокоює насамперед лімбічні ділянки, натомість 5-HT2AR збуджує кору головного мозку, яка тоді заспокоює інших, і…

Сонце поглинає Землю. Двірники гасять світло в під’їздах.