Кай-Міхаель Бе - Внутрішня історія. Легені. Дивовижний світ нашого дихання

Коротко кажучи, забудьте про косметичні аспекти черевного дихання й звільніть для нього місце! Місце для дихання. Місце для діафрагми. Це єдиний (правильний) дихальний м’яз. Самі перевірте. Станьте на коліна, відігніть таз назад, тобто зробіть так, щоб ваші внутрішні органи «звисали». Спробуйте виконати це наодинці й для себе. Ніякого тренованого роками «втягування», ніяких скручувань, просто дозвольте животу обвиснути – що глибше, то краще. Він ліг на підлогу? Ну й добре. Схожі на актора Отті Фішера? Ну то що з того? А тепер максимально глибоко вдихніть носом. Тоді повільно видихніть ротом. Робіть так, як роблять ваші легені, передайте керівництво тому великому й добропорядному м’язу, повелителю вічних скорочень, володареві нескінченного циклу напруження й розслаблення. Стародавні греки прозвали його phren , бо вірили, що в ньому живе частинка душі (тому ми називаємо людей з розладами особистості шизофреніками). Без діафрагми жити не можна. Крапка. Коли відмовляє цей м’яз, ви залежні від приладів, які перебирають на себе функцію дихання. Раніше то були потворні клітки, що не лише нагадували знаряддя тортур, але й ставали справжньою мукою для пацієнтів, коли доводилося ними користуватися. Хворих, здебільшого жертв дитячого поліомієліту, запроторювали до таких кліток, де за допомогою інших приладів досягали зниженого тиску. Завдяки цьому грудна клітка підіймалася й опускалася, тобто дихала. У наш час такі прилади куди менші, практичніші, не такі обтяжливі. Однак це зовсім не скасовує базової тези: без діафрагми життя не комфортне, тож виявіть до неї хоч трішки поваги!

Однак за всієї поваги до діафрагми: ті механічні вдихи й видихи втратять сенс, якщо найважливіша сировина повітря, кисень, не дійде до реципієнта – крові. А тут (і не тільки) у гру вступає серце.

Серце, с.р.: непримітний дрібний орган, який губиться між могутніми легенями. Оточений тонкою жировою оболонкою і сполучною тканиною. Має чотири порожнини різного розміру й зовсім не нагадує поширену на малюнках форму серця. Нижньою стінкою прикріплене до діафрагми і, наче той раб, виконує все, що вона накаже. Функції явно переоцінені. Виконує роль простого механічного насоса, який перекачує бідну на кисень кров (з правої половини) до місця її збагачення в легені, а також транспортує багату на кисень кров до артерій тіла (ліва половина). Слабак. Витримує набагато менше диму, ніж легені. Поширена помилка: серце – місце, де живе душа.

Ніби все. Чи ні? Може, щось забув? Аж ніяк! Більше ані слова. ОСЬ ТОБІ, СЕРЦЕ!

Дев’ятнадцятого червня 2012 року поважний журнал New England Journal of Medicine оприлюднив опис медичного випадку під заголовком «Докази росту легень у дорослих людей» ( Evidence for Adult Lung Growth in Humans ). За скромною назвою крилася справжня наукова сенсація. Що ж трапилося? У 33-річної жінки, яка мала рак легень, видалили праву легеню. Протягом численних контрольних оглядів упродовж наступних п’ятнадцяти років медики виявили, що її ліва легеня ставала дедалі більшою в розмірі. Спершу це не видавалося чимось неймовірним, адже залишки легені нерідко розширюються після операції – зрештою, у грудній клітці для них тепер більше місця. Однак то була геть інша ситуація. Легеня стала більшою не завдяки простому розтягненню, а через чітко встановлений ріст тканини лівої легені – чогось подібного до того часу не фіксували.

Стаття стала сенсацією відразу у двох аспектах. По-перше, вона перекреслила попереднє уявлення про процес розвитку й росту легень. До цього ніхто не ставив під сумнів, що легеня в народженої дитини росте до десяти років. У зазначеному віці кількість альвеол сягає максимуму. Відтак, щоправда, легені збільшуються в розмірі (унаслідок розтягнення грудної клітки, що далі росте), але утворення нових легеневих тканин після цього віку вважали абсолютно неможливим. Якщо ж тепер констатували ріст нової легені, то, по-друге, це свідчило, що природа готова заново запускати завершену програму створення цього органа. Може, це і є ключ до лікування легеневих захворювань, наслідки яких досі вважали незворотними? Ба більше, ніхто не розглядав можливості заміни легені «зсередини». І що запустило весь процес заново? Втрата правої легені чи інтенсивні дихальні вправи, які пацієнтка виконувала відразу після операції? Регенерація ушкодженої легені внаслідок «новоутворення тканин» або взагалі виникнення нової легені – мрія кожного пульмонолога. І тепер ця мрія отримала нову перспективу: потрібно було відшукати первісний код програми «Легеневий розвиток». Якщо придивитися до виникнення легень в утробі матері, то чітко видно, що всі інструменти в нас перед очима. Коли зрозуміло, як виникає легеня, як вона утворюється, тоді можна створити її «заново», повторити цей процес і контролювати його. Тож як працює програма легеневого розвитку?