Володимир Сюсюра - Вибрані твори в двох томах. Том 2

2Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — радянський державний і партійний діяч, академік АН УРСР (з 1928 р.) і АН СРСР (з 1929 р.).

3Д о с в і т н і й Олесь (справжнє прізвище — Скрипаль Олександр Федорович; 1891—1934) — український письменник.

4Касьяненко Євген — журналіст. Із 1925 р. — редактор газети “Вісті”.

ЬІУ

'Данилова Марія Гаврилівна — друга дружина В. М. Сосюри.

ЬУ

' У рукопису пропуск.

ЬУІ

1Ч а р о т Михась (1896—1938) — білоруський письменник.

2Дубовка Володимир Миколайович (1900—1976)— білоруський письменник.

Олександрович Андрій Іванович (1906—1963) — білоруський письменник.

4Кола с Якуб (справжнє прізвище— Міцкевич Костянтин Михайлович; 1882—1956) — білоруський письменник. В. Сосюра переклав три вірші Якуба Коласа (“Киньте смуток!”, “Відгук” і “Устінсь-кий горбок”).

5К у п а л а Янка (справжнє прізвище — Луцсвич Іван Домініко-вич; 1882—1942) — білоруський пост. В. Сосюра переклав три вірші Янки Купали (“Старі окопи”, “Генацвалі”, “А ми собі сіємо й сіємо...”).

6Корнійчук Олександр Євдокимович (1905—1972) — український письменник-драматург.

7Б і л о д і д Іван Костянтинович (1906—1981) — український мовознавець, академік АН УРСР (з 1957 р.), академік АН СРСР (з 1972 р.). В. Сосюра, очевидно, має на увазі працю І. Білодіда “Російська мова — мова міжнаціонального спілкування СРСР” (1962).

8Р и л є є в Кіндрат Федорович (1795—1826) — російський поет, декабрист, страчений царизмом. Автор поезій високого громадянського звучання, історичних дум, агітаційних віршів. К. Ф. Рилєєв у 1817—1820 рр. жив в Україні, знав українську мову, вивчав історію України, писав твори на українську тематику (дума “Богдан Хмельницький”, поеми “Войнаровський”, “Наливайко”). В. Сосюра переклав вірш К. Рилєєва “Мене навідати бажала”.

9П р о к о ф 1є в Олександр Андрійович (1900—1971) — російський поет. Україні присвятив ряд поезій, переклав твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка. В редакційній статті газети “Правда” від 2 липня 1951 р. “Проти ідеологічних перекручень в літературі”, в якій В. Сосюру було піддано критиці за опублікований у журналі “Звезда” (1951, № 5) вірш “Любіть Україну!”, О. Прокоф’єва було звинувачено в тому, що він “безвідповідально поставився до свого обов’язку перекладача”, “з незрозумілих причин допустив повну сваволю, вписавши в текст образи, яких зовсім немає в автора вірша”.

10С о ф р о н о в Анатолій Володимирович — російський письменник, драматург. Ряд віршів присвятив Україні, Т. Шевченкові. У 1953—1986 рр. — головний редактор журналу “Огонек”.

11Микитенко Іван Кіндратович (1897—1937) — український письменник.

Стосунки між В. Сосюрою і І. Микитенком були дружніми, хоч, як це видно із роману, інколи загострювалися. В. Сосюра іноді суб’єктивно оцінював діяльність свого літературного побратима, але із співчуттям ставився до його загибелі в 1937 р., про що говорить у поемі “Розстріляне безсмертя” (1960). В. Сосюра присвятив І. Микитенку поему “Мазепа” (журн.: Життя й Революція. — 1929. — № 1).

Після першої публікації роману “Третя Рота” син І. К. Микитенка — перекладач і критик О. І. Микитенко — надрукував широкі і ґрунтовні пояснення щодо стосунків його батька із В. Сосюрою (див.: Друзі чи супротивники? // Київ. — 1990. — № 2. — С. 138—149).

12Ермітаж — музей історії мистецтва і культури в Санкт-Петербурзі, що виник у 1764 р. як приватна збірка художніх творів Катерини II.

13К а ц Зельман Мендельович — російськомовний письменник.

14X в и л я Андрій — керівник агітпропу в ЦК КП(б)У, а пізніше — заступник наркома освіти СРСР.

|5Муравйов Михайло Артемович (1880—1918) — військовий авантюрист, який приєднався до боротьби за Радянську владу, лівий есер, підполковник. У 1917 р. під час бунту Керенського — Краснова — начальник оборони Петрограда. В1918 р. — головнокомандуючий військами Східного фронту. 26 січня (8 лютого) 1918 р. війська Муравйова захопили Київ і вчинили жорстокий червоний терор.

16Червоненко Степан Васильович (нар. 1915 р.) — партійний і державний діяч УРСР, дипломат. У 1956—1959 рр. — секретар ЦК Компартії України.

І7Л юбченко Панас Петрович (1897—1937) — державний і партійний діяч УРСР.

18Ф о р е г г е р Микола Михайлович (справжнє прізвище — Грейфентурн; 1892—1939) — російський і український режисер, балетмейстер, народний артист УРСР (з 1934 р.). У 1929—1936 рр. — режисер Харківського і Київського театрів опери та балету.

19Назаренко Іван Дмитрович (1909—1986) — партійний і державний діяч УРСР. У 1946—1947 рр. і в 1949—1956 рр. — секретар ЦК Компартії України.