Люба Клименко - Вибрані хіти

Отже, чоловіки таки здатні на подвиг заради жінки?

…Повчальна історія із життя мого безцінного свекрушища Розалії Романівни Бардзолєпої начебто підтверджує, що чоловік все-таки здатен на це.

Але я б не поспішала з висновками: всі їхні (тобто наших мужчинок) дії, які нагадують подвиг, можна характеризувати як інстинкт, який, в свою чергу, поділяється на дві категорії — інстинкт самовиживання та інстинкт продовження роду.

Наприклад, коли сусід прибіг рятувати дім Розалії Романівни від вогню, то це не від великого бажання здійснити геройський вчинок заради своєї нестерпної сусідки, яка вночі підливає бензин під його яблуньки, щоб вони не кидали тінь на її троянди. Це був чистої води інстинкт самозбереження: вогонь не повинен перекинутися на його територію! Якби він жив на хату далі, то просто викликав би пожежників.

Далі, коли пан Дзюрка врятував велику Розалію Романівну із вогню, це вже було схоже на те, як маленький мураха виносить із зруйнованого мурашника велику мурашину матку. Мурашка — не герой, він просто слухається інстинкту: самку (тобто головну жінку дому) треба рятувати, бо вона є фактична або символічна продовжувачка роду.

Коли пан Дзюрка ревниво накинувся на сусіда Розалії Романівни, то це можна кваліфікувати як боротьбу за самку (той же інстинкт продовження роду). Адже б'ються між собою олені за олениху, чим наші чоловіки гірші? Так що ніякого геройства тут немає. Тільки інстинкт.

Але ми надто відволіклися від нашої головної теми. Повернімося до наших баранів, а точніше, павуків.

Відразу ж попереджаю: у цьому розділі мова піде не про спайдермена. Американська культура — не для нас. Ми — люди розумні. Вчили в школі біологію, а в інститутах — діалектичний матеріалізм, так що ми не віримо в різні дурниці, наприклад, у суперменів і джеймс-бондів, не любимо фальшивих хеппі-ендів (нам більше по душі в кінці книги або фільму пустити сльозу), уміємо не гірше від американців реалізувати «американську мрію» (це у нас називається по-іншому: «вибитися у люди»), але ми не робимо із цього національної релігії.

Тому наш чоловік-паук — інший, неамериканський, я б сказала, більш наближений до матінки-природи.

Власне, цей розділ варто було б назвати не «чоловік-павук», а «мужчинка-павучок». Тому що у павуків самка ве-елика, а самець ма-аленький. Якщо висить у вас у кутку кімнати велика павутина, а там сидить великий паук, вітаю: ви — жінка без міщанських комплексів! Але я, власне, не про те, а про павука, тому що швидше за все — це не Він. Це — Вона. Щоб ви і не сумнівалися! Сидить і чекає. Своєї години. Чекає на свою жертву. Чекає свого партнера.

До цієї категорії дуже часто належать практикуючі вдови, тобто ті, у яких помирають усі чоловіки підряд. Або не всі, а один, що по-дурному потрапив у її лапи. Але не поспішайте засуджувати жінку-павучиху. Вона не винна. І вона, так само, має право на життя. І в ній також є своя прєлєсть. Довгі роки спілкування з моїм безцінним свекрушищем Розалією Романівною переконали мене в цьому. Крім того, запам'ятайте: краса і цінність людського суспільства — в його різноманітності.

А щоб партнери жінки-павучихи даремно не гинули, треба допомогти знайти їй свого мужчинку-павучка. Як визначити жінку-павучиху? Вона, як правило, владна, хитра, жорстока, підступна, а головне — є енергетичним вампіром. У мирному житті вона напрягає, ще й як! Зате це ідеальний кандидат на амазонку. На війні вона безстрашна, безпощадна, спритна і дуже живуча. До речі, часто має садистичні схильності.

Із цього варто зробити логічний висновок: чоловік-павучок, як правило, мазохіст. Страждаючи від павучихи, він буде обурюватися, трепихатися, матюкатися, відбиватися, нарікати на свою долю — все, що завгодно (залежно від своєї внутрішньої культури і темпераменту), але глибоко в підсвідомості він буде одержувати від своїх страждань неймовірне задоволення.

Так що можете його не жаліти. Не вірте йому, коли він плачеться в жилетку. Він бреше. Насправді йому добре.

Перейдімо до деталей. Як чоловік-павучок харчується? Як правило, жінка-павучиха — не любителька готували. Тобто вона готує, але в певних ситуаціях, наприклад, перед тим, як обплутати кого-небудь своєю павутиною. А в повсякденному житті вона, якщо і готує, то без особливого ентузіазму, і, як правило, несмачно, без фантазії.

Саме таку їжу і вживає чоловік-павучок. Так, він буде зудіти жінці, що, мовляв, у сусідки завжди пахне пирогами, кручениками з бужениною, відбивними, домашньою випічкою, це так. Однак він дорікатиме більше для того, щоб показати, як він страждає. А насправді, від усіх цих різносолів у нього буває розлад шлунка, і тому він балдіє від своєї «кашки». Тому мужчинки-павучки і ростом невеличкі, худорляві, не страждають від харчових шлаків і зайвої ваги. Правда, це не значить, що вони здорові. Велика нервова напруга (жити з паучихою — не мед) робить свою справу. Тому вони, як правило, «хроніки». Власне, перебувати в стані хронічної хвороби — це складова його внутрішнього мазохізму. Так що навіть коли чоловік-павучок молодий і здоровий, він все одно хворий і щиро вірить у це.