Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

У цьому новому виданні книжки, як і в попередньому, Девід Аллен виступає вповні обізнаним із сучасними технологіями. На відміну від інших праць з питань менеджменту, які тісно пов’язані з апаратним і програмним забезпеченням своєї доби, «Як упорядкувати справи» посилається на специфічні зовнішні системи, але не залежить від жодної з них. Девід Аллен оновив поради, висловлені в цій книжці, щоб відобразити зміни в сьогоденних технологіях, а також розповісти (із захопливими подробицями) про сучасні відкриття науки щодо мозку. Його погляди завжди пов’язані з нестаріючими принципами того, як люди керують увагою, емоціями та творчими здібностями. І якщо цю книжку читатимуть через десятиліття чи навіть понад те, а я гадаю, так і буде, люди нової доби зможуть пропустити згадки про неминуче застарілі технології, щоб розпізнати злободенне та правдиве розуміння людської природи.

Третьою є якість книжки, яку я вподобав безпосередньо, оскільки знаю Девіда Аллена та його дружину Кетрін як друзів, і яку, на мою думку, інші люди осягають інтуїтивно з праць Девіда, навіть ніколи не зустрічаючись з ним особисто. Це цілісність і достовірність у рекомендаціях автора, зв’язок між людиною і меседжем, який вона прагне донести.

Коли я готував портфоліо Девіда Аллена для The Atlantic у 2004 році, то дізнався, що в його житті було багато різних занять і щаблів до успіху. Він був актором-школярем, чемпіоном з дебатів, професіоналом і вчителем з карате, офіціантом і водієм таксі, менеджером агенції садово-господарських послуг — і це все досвід, надбаний до десятиліть його успіху як консультанта і порадника з питань особистої продуктивності. Відлуння такого широкого досвіду вчувається в порадах Девіда Аллена і його манері вести бесіду з читачем. Він не лише наводить приклади з реального життя, а й демонструє цілковиту відсутність зарозумілості.

Буває, ми не надаємо значення особистим рисам творця, коли оцінюємо важливість його праці. Наприклад, на загал Стівом Джобсом захоплювалися більше як першовідкривачем дизайну, ніж як взірцем особистої поведінки. В інших випадках істотний зв’язок життя і думок людини додають потужності її меседжу. Я можу засвідчити з власного спілкування з Девідом Алленом дещо, про що читачі лише здогадуються і на що сподіваються: він намагається бути якомога щирішим стосовно тих речей, яких навчило його життя.

Дехто вважатиме, що йому не потрібна ця книжка, і в буквальному сенсі це справді так. По всьому світу і в усі часи люди живуть успішним життям, яке їх задовольняє, абсолютно не цікавлячись підходом «Як упорядковувати справи». Але більшість людей, яких я знаю і які прочитали цю книжку, отримали користь від часу, витраченого на сприйняття її послань і прихованих підтекстів. Два моїх критерії, якими я тестую будь-яку книжку: чи я пам’ятаю її за місяць або два після прочитання і чи вплинула вона на моє світобачення. Обидва тести «Як упорядковувати справи» склала успішно. Я радий, що її наразі представлено новому поколінню читачів.

Джеймс Фелловз — міжнародний кореспондент журналу The Atlantic, автор десяти книжок, остання з яких — «China Airborne». Уперше він писав про Девіда Аллена для згаданого часопису в статті 2004 року «Організуй своє життя!»

Те, що лежить перед вами, є цілковито переписаним першим виданням книги «Як упорядкувати справи», що вийшло друком у 2001 році. Насправді я перенабрав рукопис від початку до кінця з метою перегляду мови та змісту, які могли бути неповними, застарілими або просто не годилися для того, щоби підтримувати книжку функціональною, як фундаментальний і «невмирущий» посібник, що був би корисним абсолютно всім, залишався доречним і придатним для XXI століття і навіть далі. Я волів також об’єднати найбільш значущі та цікаві речі, які бачив і яких навчився, для методики, запровадженої в книзі «Як упорядкувати справи», оскільки і в подальшому я пов’язаний з нею у найрізноманітніші способи відтоді, як вийшло перше видання. Зокрема, це моє глибоке розуміння її сили, витонченості та сфери застосування, а також те, як сприймали цю книгу в міру її розповсюдження світом.

По-новому оцінюючи цю працю, я виявив речі, що не потребували змін, — це її фундаментальні принципи та ключові техніки. Коли я створював нове видання, переглядаючи написане раніше, із вдячністю усвідомив, що принципи продуктивності без стресу, викладені мною, а також більшість найкращих способів їх застосування залишилися непохитними і будуть такими в осяжному майбутньому. Згідно з правилами для команди космічних дослідників, під час висадки на Юпітер у 2109 році, астронавти застосовуватимуть ті самі принципи контролю та зосередженості, які існують сьогодні. Вони так само потребуватимуть певного аналога «кошиків» (про це в книзі далі), щоби сприймати потенційно значущу вхідну інформацію, якої вони не очікуватимуть, обиратимуть, на чому фокусуватися протягом першої екскурсії. Ухвалення рішення про першочергову дію завжди буде вирішальним для успішного виконання будь-якого завдання, незалежно від його масштабу.