Дэвид Аллен - Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Наразі запишіть наступну фізичну дію, яка стане першим кроком до розв’язання проблеми. Якби вам у житті більше нічого було робити, до якої дії ви б вдалися просто зараз? Ви би зателефонували чи скинули повідомлення кому-небудь? Написали б електронного листа? Взяли б ручку й аркуш паперу та влаштували мозковий штурм? Полізли б по інформацію в Інтернет? Придбали б гвіздки у крамниці будматеріалів? Поговорили б про щось важливе наодинці з партнером, помічником, юристом, керівником? Що саме?

Знайшли відповідь? Добре.

Чи була у цих двох хвилинах роздумів для вас якась користь? Якщо ви належите до більшості людей, які виконували цю вправу на наших семінарах, то відчуєте хоча б крихту підвищеного контролю, спокою і зосередженості. Ви також будете більше вмотивовані щось зробити стосовно тієї ситуації, над якою раніше навіть не замислювалися. Уявіть таку мотивацію, лише в тисячу разів більшу, яка є способом роботи і життя.

Думайте, як людина дії, дійте, як людина думки.

Якщо ця вправа принесла вам хоча б дещицю позитиву, подумайте: що змінилося? Що сталося такого, що принесло вам відчуття піднесення? Ситуація сама по собі не просунулася в реальному світі, їй ще далеко до завершення. А сталося те, що ви отримали чітке бачення бажаного результату і необхідну для цього першочергову дію. Змінилося те, що є головним елементом для чистоти, спокою і зосередженості розуму: ваш спосіб взаємодії зі світом.

Що стало причиною цього? Не «самоорганізація» чи «ранжування пріоритетів». Правильна відповідь — це міркування, достатнє для того, щоби сформувати уявлення стосовно проблеми та засобів її розв’язання. Люди багато розмірковують, але здебільшого щодо проблеми, а не над її вирішенням. Якщо ви виконали запропоновану вправу, вам довелося спрямувати свої міркування на результат і дії, а це потребує усвідомленого зусилля. Наші реакції автоматичні, а міркування — ні.

Ласкаво прошу до світу «інтелектуальної праці» з його ґрунтовним принципом роботи: про справи слід думати більше, ніж ви вважаєте, але не так багато, як гадаєте. Як писав Пітер Друкер:

«В інтелектуальній роботі... завдання не дано, його потрібно визначити. „Які результати очікуються від цієї роботи?“ — це... ключове питання, над яким розмірковують ефективні інтелектуальні працівники. І таке питання потребує ризикованих рішень.

Бо зазвичай правильної відповіді немає, натомість є варіанти на вибір. І щоб досягти продуктивності, необхідно чітко визначати результати». [6] «Інтелектуальна праця» може видатися незнайомим концептом для багатьох у цьому столітті лише тому, що більшу частину нашого життя поглинають нефізичні та неочевидні справи, які необхідно вирішити, а це потребує постійного міркування і вибору. Більшість з нас так працює весь час (риба помічає воду в останню чергу). Але сам по собі мисленнєвий процес не усвідомлюється більшістю з нас. Інтелектуальна праця видається нам особливістю роботи офісних працівників. У минулому столітті вона була у первісному стані, але нині нею зайнятий кожен, хто вийшов із банального режиму виживання. Батьки, котрі колись задумувалися, який гурток обрати для дитини чи який цифровий пристрій їй дати, вже належать до категорії інтелектуальних працівників.

Кожній дії передує думка.

Більшість людей опирається спалаху енергії, необхідної для визначення роду проблеми, з якою зіткнулися, а відтак — дій, до яких слід вдатися для її розв’язання. Нас ніхто не вчив, що над роботою варто подумати до того, як за неї братися. Значну частину наших щоденних дій уже заздалегідь визначено невиконаними справами, що нависають над нами, коли ми приходимо на роботу; а ще є родина, яку потрібно годувати, білизна, яку треба прати, діти, котрих необхідно вдягати. Насправді обмаль людей зосереджено міркують над бажаними результатами та необхідними першочерговими діями. Але правда полягає в тому, що це і є найефективніший спосіб втілення мрій у життя.

Найчастіше причиною цього є те, що ви прагнете змінити стан справ, але ви:

• не з’ясували, якого бажаного результату волієте досягти;

• не вирішили, яким буде наступний реальний крок; і/або

• не записали нагадування про результат і потрібну дію до надійної системи.

Ось чому справа не полишає ваші думки. Доки вона не буде продумана, рішення ухвалені, а отримані дані записані в такій системі, до якої ви гарантовано повернетеся й обміркуєте за необхідності, ваш мозок не зможе звільнитися. Ви можете ввести в оману кого завгодно, але ошукати власний мозок неможливо. Він знає, чи обрали ви рішення, яке вас насправді влаштовує, і чи вдалося поєднати результати роздумів у надійну систему, до якої ваша свідомість звернеться згодом [7] На підтвердження цього див. про дослідження Баумейстера у розд. 14. . Якщо цього не зроблено, він постійно працюватиме. Навіть якщо ви вже продумали перший крок для розв’язання проблеми, ваш мозок не заспокоїться, доки ви не занотуєте це рішення там, де він знатиме, що його знайде. Він чинитиме на вас тиск щодо наступного кроку саме тоді, коли ви нічого не зможете вдіяти, і це лише посилить стрес.