загадки

пробива тин?

Сам залізний, а хвіст має конопляний вік.

529. Маленький хлопчик Зліз на стовпчик,

Одежі не носить,

Їсти не просить,

Личенько рябе,

Що воно таке?

530. Два кінці і два кільці, а всередині зав’язка.

531. Рогові граблі ходять по горі.

532. Висить, теліпається,

Всі за нього хватаються.

533. Підсмикане, підтикане, танцює по хаті.

534. Ой по хаті порох в’ється,

Щось маленьке там товчеться; Хиталося, моталося,

Під припічком сховалося.

535. Без рук, без ніг,— по хаті бігає.

536. Ходить пані по майдані, личком підперезана.

537. Панночка-небога стулилась коло

порога;

А хто її рушить — гуляти з нею мусить.

538. В лісі росло,

В печі мліло,

Тепер носить Душу й тіло.

539. Не звір, а з ногами, не птиця, а з пір’ям, не людина, а в одязі.

540. Корова лежить, а шкура до води біжить.

541. Без рук, без ніг, а сорочку просить.

542. Що то за звірі, що мають чотири роги і пір’я?

543. Не їсть, не п’є, день і ніч кує.

544. Усе життя ходить, а з місця не сходить.

545. Хоть не живе, але ходить,

Біле лице має.

Ні голови, ні язика,

А числити знає.

546. Ніг не маю, а ходжу;

Рота нема, а скажу:

Коли обідати, коли спати,

Коли роботу починати.

547. Що то за штука,

Що день і ніч стук а?

Щось собі мугиче Та чужий вік ліче.

548. Що воно за штука? Висить та й

клюка.

Клюка та й цока, бий його морока.

Де воно взялося? Кому воно здалося?

Кому воно в пригоді? Кумедія, та й годі.

549. Що може в один і той же час стояти, висіти, ходити, лежати і казати правду?

550. Хто може і лежачи стояти?

551. Без рук, без ніг, а сліпця водить.

552. Стоять коні на припочі,

Не п’ють, не їдять,

А всс- ситі стоять.

553. Скорчиться — з кішку, Розправиться — з доріжку.

554. Положи — мовчить, візьми — кричить.

555. Не труба і не димар, а дим пускає.

556. Дивлюсь не надивлюся,

А все смерті боюся.

557. Не п’є, не їсть,

А веселий, як гість.

558. Руки, ноги, очі є, а не говоре.

559. Їде їздець верхом на коні, а ноги за вухами.

560. Сидить Пахом на коні верхом, Книги читає, а грамоти не знає.

561. Своїх очей не має,

А бачить допомагає.

562. Крутиться, вертиться, не знає, де дітись.

563. По дроту ходить, пітьму розгонить.

564. Б’ють мене старі й малі І в повітрі, й на землі,

Та від цього не вмираю,

Тільки весело стрибаю.

565. Скільки бий — воно не плаче І не злиться, тільки скаче.

566. Білий як сніг,

В пошані у всіх.

До рота попав —

Там і пропав.

567. Там буває, де криниця;

Назву 'має так, як птиця.

568. Круглий, гарний і легенький, Високо літає.

Йому діти дуже раді,

Бо ним кожен грає.

569. Чорний я, мов сажотрус,

Коло пічки все я трусь,

Взимку люблять всі мене,— Відгадайте ж, хто я є?

570. З головою він накритий,

Несуть йому їсти й пити.

Що дають — він все збирає,

А хтось інший поїдає.

571. Який є, таким покаже

І без слів про все розкаже.

572. Посередині пічка,

А по боках річка.

573. В сінокосі нагулялася,

Ізогнулась та й сховалася.

574. На малій площині по річці-простині плаває пароплав,— то вперед, то назад.

575. Смик-смик — і вийшов гриб.

576. Висить на стіні і в той же час падає.

577. Дуже люблять молодця, А б’ють його без кінця.

578. Хата не хата,

Вікон багато,

З середини взята,

М’яка — а не вата.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

579. Баба-яга, виломлена нога,

Весь мир годує, а сама голодна.

580. В їднім чобіточку Скаче по горбочку.

581. Маленький, горбатенький, все поле переріже.

582. Маленький, кривенький, усе поле збігав, у коваля обідав.

583. Землю риє,

Говорити не вміє,

З провожатим ходить,

Мовчки робить.

584. Блистить, по полю гуляє,

Квіти й траву зрізає.

585. Сизі орли попід землею ревли.

586. Сивий селезень ходе попід

землею цілий день;. Сонце заходе, а він з землі виходе.

587. Мій брат Кіндрат попід землю ходить, червінці знаходить.

588. Зуби має, а їсти ке просить.

589. Літом служить, а зимою зуби сушить.

590. У кого зуби ніколи не болять?

591. Дядькова телиця по полю

вертиться;

Не їсть, не п’є і додому не йде.

592. Двадцять п’ять у дереві сидять, На хліб роблять — ліба не їдять.

593. Ніг багато, а додому на спині йде.

594. Кривеньке, маленьке, усе поле оббігало, у коваля обідало.

595. Горбатенький коник все поле збігав.

596. Зогнений в дугу,

Літом на лугу,

А зимою на крючку.

597. Залізний ніс В землю вріс;

Риє, копає,

Проти сонця сяє.

598. Без крові, без серця,

На березі пасеться.