загадки

599. Трави вхоплю — зуби натуплю; Піску вхватю — знову нагострю.

600. Біг пес через овес — заросився, Вийшов на шлях — осушився.

601. У куточку на кілочку нагла смерть висить.

602. Хто їсть без зубів?

603. Без рук, без ніг, а сіно кидає.

604. Зубів багато, а само не їсть; усе хватає, а собі нічого не оставляє; де пройшло, там чисто стало.

605. Рогатий, та не віл;

Хапає, та не їсть.

606. Півтори ломаки: ломака у руці держиться, а пів — угорі вертиться.

607. Ліщинка й дубок, всередині шкураток.

608. Вклоняється, вклоняється,

Для нас усіх старається,

Додому прийде, в кутку стане,

Ні на кого не погляне.

609. Не їсть, не п’є, на все село гавкає.

610. Між двома дубами застряло теля зубами.

611. Взимку людям служить,

А влітку зуби сушить.

612. Дерев’яний хвіст, залізний рот.

613. Чим більше я крутюсь, тим більше я товстію.

614. В лісі його рубали, а на воді говорить.

615. Ростом невеличка,

Ні звір, ні птичка;

А землю риє,

Будинок будує.

616. Хурчить, дзижчить, крутиться,

А хвіст в нього сучиться.

617. Маленький Макарчик Усім людям підрядчик.

618. Все кланяється, а шапки не знімає.

619. Сам худ, а голова з пуд.

620. Що воно за гість,

Що кігтями залізо їсть?

621. Не звір, не чоловік, неживе, а зуби має і гризе.

622. Теля рогате

На зуби багате,

Не їсть, не п’є,

Тільки дерево жує.

623. Як взялась кума до діла, Заспівала, зарипіла, їла-їла дуб-дуб

Та й зломила зуб-зуб.

624. Старий Свирид у лозі Дере крупи на одній нозі.

625. Лізе, як вуж з ями,

Кидає отрубами.

626. Віл у хліві, а роги надворі.

627. Стоїть дуб, на дубі камінь, на камені вода, на воді залізо, а на залізі хлоп.

628. Що це за дорога: вгору йде похило, що не крок, то й ярок?

629. Кривеньке, горбатеньке, по людях скакає.

630. Криве, горбате, двоє морів несе.

631. А в нашого парубка.

З обох боків зарубка.

632. Хто має голову за все тіло важчу?

633. Ходжу на голові, хоч я і на ногах, ходжу босий, хоч я і в чоботях.

634. Хто ходить на голові, а ногами держиться?

635. Хто в руки не візьме — по голові б’є.

636. Лежить баран, на ньому сто ран.

637. Брів болотом

З роззявленим ротом,

Вийшов з болота —

Наструшував злота.

638. Хата не хата, вікон багато, є куди влізти, та нікуди вилізти.

639. Сімсот воріт, та один вхід.

640. У коморі при куточку висить смерть на кілочку.

641. Лежить — мовчить; в руки візьмеш — гримить.

642. Маленьке, кругленьке, а хоч кого з коня зсадить.

643. Пішла щука до Києва,

Хвоста дома покинула.

644. Стукотить, гримотить,

Як сто коней біжить;

Треба стати, погадати,

Що тим коням їсти дати.

645. Стоїть дуб-вертолуб,

В ньому птиця-вертолиця, Крутиться й вертиться.

646. Край села крутиголова.

647. Крилами махає, а полетіти не може.

648. Що у тиші завмирає,

А на вітрі оживає?

Як махає він руками,

Йдуть до нього з клумаками.

649. Ані сюди, ані туди, якщо немає води.

650. Брат брата січе, біла кров тече.

651. Через воду всіх проводить,

А сам з місця вік не сходить.

652. Впала стрічка через річку, поєднавши береги.

653. Пливе щука з Кременчука,

Куди гляне — трава в’яне.

654. Гуля щука в жнива в полі,

На широкому роздоллі;

А де вона повернеться —

Усе пада, усе гнеться.

655. Тисяча братів підперезані одним поясом.

656. По рівнині ходила,

Ліси валила;

Ліси впали,

А гори встали.

657. Під небом стояло,

Красою буяло.

Як прийшли з ножами — Відлучили від мами.

658. Сини підперезані, а батько без пояса.

659. Скільки на небі зірок,

Стільки на землі дірок.

660. Діряве рядно все поле покрило.

661. Ідуть ідунчики,

Повзуть повзунчики,

Везуть рогатого Колоть пузатого.

662. Прийшли татари,

Людей забрали,

А хата вікном утекла.

663. Маленький, кругленький, а за хвіст не піднімеш.

664. Малий, як яблучко, а пара коней з ями не витягне.

665. Крутосто-вертосто,

На йому хрестів зо сто.

666. Хлюпочуться качаточка,

Для всіх людей рідняточка.

667. П’ять сестер один дім в’яжуть.

668. Їхав не на землі, сидів не на возі, їв не м’ясо, а кістки викидав.;

669. Їхала пані

У срібнім жупані;

Як уїхала в сад,

Не вернулась назад.

670. Між трьома осиками Б’ються хлопці язиками.

671. На дірявім мості танцювали

ГОСТІ.;

672. За горою рубає, а в село тріски летять.

673. Летить птах, несе вогонь в зубах, а поперек хвоста людськую смерть.

674. Летіла тетера вчора, не тепера, Упала в лободу, і досі не знайду.

675. Синє море хитається,

Білий заєць купається.