676. Кину не палку, уб’ю не галку, скубу не пір’я, їм не м’ясо.
677. Повна стайня гладких коней, прийшов сухий — повигонив.
678. Круть-верть,
Під черепочком смерть.
679. Кричить, верещить та й берега ся не держить.
680. Маленький хлопчик плиг у горщик та й гарчить.
681. Голе лоша по кошарі гаса.
682. Ходить пан по лану,
Де не стане — за ним в’яне.
683. На березі сиджу, крізь тин гляджу і діда за бороду скубу.
684. Усівся він на кладочку,
Бере собі по пряничку,
З двох рук дає дворотому,
За метр бере по злотому.
685. Хто майстер на всі руки?
686. Серед села стоїть бочка вина, хто хоче, той нап’ється.
687. Чим більш з неї береш, тим більшою вона стає.
688. Кіндрат, мій брат,
Пристав до землі і не знать.
689. Сто один брат, всі в один ряд, разом зв’язані стоять.
690. І варила, і пекла,—
Ані страви, ні тепла.
691. Живий мертвого торкне—мертвий голос подає.
692. Бринькнула кобза на все село лунко,
Збіглися дітки не однієї матері.
693. На вогні мокне, у воді сохне.
694. Яка вода на воді плаває?
695. Ні в огні не горить, ні в воді не тоне.
696. Коли можна воду в решеті носити?
697. Не горить, а гасити доводиться.
698. Що підніме і найменша дитина, а через хату не перекине й найдужча людина?
699. Кинь на воду — попливе,
Закопай у землю — не згниє.
700. Не з хворосту, а тин городять.
701. Чорне, блискуче, всіх людей гріє.
702. Їду-їду — ні коліс, ні сліду; Обернуся — смерті боюся.
703. І не сани, і не віз,— їхать добре, аби вліз.
704. Біжить свинка,
Вирізана спинка,
Оглянеться назад,
А й сліду не знать.
705. Рубаю, рубаю, а трісок немає.
706. Їде віз без коліс, а дорога без піску, а батіг без ляску.
723. Три голови, дві руки, шість ніг, два хвости.
724. Бігло два пси, позадирали носи.
725. Яке взуття в вогні гнеться, а з ніг не скидається?
726. Дві поліняки, чотири коляки, вісім дір, а дев’ята велика.
727. Біжить песок попід лісок Та й задер догори носок.
728. Два брати біжать і ніколи один другого не переганяють.
729. Два браття сир крають.
730. Повзунки повзуть, бігунки біжать.
731 Летіло три ворони. Одна каже: «Мені зимою добре»,— друга каже: «Мені літом добре»,— а третя каже: «Мені однаково, що взимку, що літом».
732. Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори.
733. Одна коняка тягне двадцять бричок.
734. Біжить свинка, перерізана спинка, оглянеться назад себе — та й сліда не знати.
735. Ізігнувшись в дві дуги,
Йде в упряжці без пуги;
Всередині тупотить,
А з двох боків хлюпотить.
736. Швидко гризе, дрібно жує,
Само не ковтає, хто відгадає?
737. Воно дуже просто зветься,
Завжди куркою гребеться;
Як за хвіст його потягнеш,—
Щось захопиш і дістанеш;
Скоса станеш на головку,—
То по лобі влупить ловко.
738. Ходить полем з краю в край,
Ріже чорний коровай.
739. Що за диво пролетіло?
Поле зразу почорніло.
740. Коли все поле в шнурках?
741. Що лицюєм на всі боки І нове воно щороку?
742. Кінь стальний,
Вівса не просить,
А оре і косить.
743. По полю повзе, траву гризе.
744. По полю бродить,
Зерно молотить,
Жне, косить —
Хліба не просить.
745. Ріже, віє, шеретує,
Зерно відбирає;
Один сидить і керує,
Другий помагає.
746. Горить, палає і втоми не знає.
747. Довгий хобот в нього є,
П’є не воду, а пальне,
Хоч і рук своїх не має,—
Вантаж добрий піднімає.
748. Коли він потрібний — його викидають, а коли непотрібний — його піднімають.
749. Де біжить, земля движить,
В роті він вогонь держить.
750. Один з трубою Тягне всіх за собою.
751. По залізу залізо біжить, а під залізом дерево лежить.
752. Біжить корова Гладка, здорова,
За нею телята —
Усі близнята.
753. Полотно, а не доріжка,
Кінь біжить сороканіжка.
754. У повітрі все метляється»
До землі не дотуляється.
Іде шкапою безногою —
Тільки смуга йде дорогою.
755. Хто стоїть лише тоді, коли біжить, а як стане — падає?
756. Я не їм вівса, ні сіна,
Дайте випити бензину,—
Усіх коней обжену,
Куди хочеш побіжу.
757. Без ніг біжить,
Без голосу кричить,
Очі — мов коло,
Та не бачить нічого.
758. Маленькі будиночки по місту
біжать,
Хлопчики й дівчатка в будиночках сидять..
759. Один водить, другий ходить, тридцять мудрих сидять..
760. Не птах, а літає,
Не літак, а катає,
Не жук, а крила має.
761. Літає над нами — орел над орлами.
762. Сталеві крила,
Літає вміло;
Хоч не птиця —
В повітрі мчиться.
763. Не птиця, не звір, хвіст має і високо літає; на дереві не кублиться, додолу спускається; на ньому людина кружляється.
Читать дальше