загадки

51. Що таке: пливе і ллється,

Часом на камінь дереться,

Як немає — все всихає,

Звір і птах помирає?

52. Текло, /текло і лягло під скло.

53. Сивий віл випив води повен двір.

54. Я старий дідусь до мосту берусь;

Хотя й сокири не маю, на тоє не

дбаю.

55. Сам не біжить, а стояти не дозволяє.

56. ІЦо то за гість, що тепло їсть?

57. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.

58. Виріс ліс, білий весь: пішки в

нього не ввійти, на коні не в’їхати.

59. Без рук, без олівця малює без кінця.

60. Вдень скло розбите, вночі вставлене.

61. Біла морква зимою росте.

62. Білий як пір’їна, холодний як крижина.

63. «Що це? Що це? — всі кричать.—

Білі мухи он летять».

64. Біле покривало весь світ обійняло.

65. Зимою грію, весною тлію,

Літом умираю, восени оживаю.

66. Надворі горою, а в хаті водою.

67. Летить — мовчить, лежить — мовчить,

А як помре — мов звір реве.

68. Живе—лежить, помре—побіжить.

69. Прийшов дідусь, зробив міст,

Прийшла дівка-красуха, по мосту

тупа,

Міст розвалився, а дід аж на

морі опинився.

70. Крута гора,—

Що не крок, то й нора.

71. В нас зимою білим цвітом

Сад зацвів, неначе літом.

72. Біле, як сорочка,

Пухнате, як квочка.

Крил не має,

А гарно літає.

Що це за птиця,

Що сонця боїться?

73. Біжать коні булані,

На їх вузди порвані;

Ми хотіли перейнять,—

Вони сіна не їдять.

74. Сильніше сонця, слабіше вітру.

Ніг не має, а іде; очей не має, а плаче.

75. Горя не знаємо, а гірко плачемо.

76. Біла кобила попід небесами

ходила,

Оглянулась назад — і сліду

не знать.

77. Одно рядно сім баб тягло.

78. Що без леза та без зуба

Розтина міцного дуба?

79. Крикнув віл на сто гір, на сто річок, на сто сіл.

80. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить.

81. Кінь біжить, аж земля дрожить.

82. Що то, що як зарже, то на цілий світ чути?

83. Без рук стука, без вогню горить.

84. Два брати рідні; одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить.

85. Спершу блиск, за блиском тріск, за тріском плеск.

86. Без рук, без ніг — вікна вибиває.

87. Довго нема мене — все в’яне,

А як прийду — знов оживає.

88. Сидить півень на вербі,

Спустив крила до землі.

89. Коли нема мене — чекають,

Коли прийду — усі втікають.

90. Сиві кабани все поле залягли.

91. Ішла пані вночі, погубила ключі; Місяць бачив — не сказав; сонце

встало — позбирало.

92. Понад воду стежечка, а однако

води не перейдеш.

93. Червоні коромисла через річку повисли.

94. Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка;

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала.

95. Невидимий дух скинув з мене капелюх.

96. Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним — не знаю за ким, бо пішов туди — не знаю куди.

97. Що літає: крил не має, але крила підіймає?

98. Хто співає, свище й плаче,

А ніхто його не баче?

99. Чорний віл усіх людей з’їв.

100. Не стукне, не грюкне, а в вікно ввійде.

101. Чорна корова всіх людей поборола,

А білий-віл всіх людей підвів.

102. Сестра до брата в гості йде, а він од неї ховається.

103. Летіло без крил, упало без ніг, а прийшла весна — та й по нім.

104. Один ллє, другий п’є, третій росте.

105. Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.

106. Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?

107. Хто старший: овес чи ячмінь?

108. На городі молода Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки Золоті хова зернинки.

109. Сімсот поросят на кілочку висять.

110. Сидить дід над водою та й киває

бородою,

Хто йде — не мине, за борідку ущипне.

111. І печуть мене, і варять,

І їдять мене, і хвалять,—

Бо я добра.

112. Коли був я молодим,

Набравсь лиха та біди:

Всяк любив мене й кохав,

І щипав мене, й кусав.

А коли я став старий,

Хтось окропом обварив.

113. Я росла в темній темниці,

Як зросла — взяли в світлиці.

З мене шкуру всі деруть,

Мене варять, мене труть,

Пироги з мене печуть,

Відгадайте, хто ж я є,

Скажіть ім’я ви моє.

114. Хто ховає під кущі Наші супи та борщі?

115. Латка на латці, а посередині гризь.

116. Була дитиною — не знала пелюшок,

А старою стала — сто пелюшок мала.

117. Стоїть півень на грядках У червоних чобітках.

118. Сам червоний, а чуб зелений.

119. Дівка в коморі,

А коса надворі.

120. На городі тичка, на тичці капличка,

Без вікон, без верха, а в ній людей без числа.

121. Виліз хлопчик із землі,

Виніс гроші в голові.

122. Сидить під плотом, накрите болотом і кричить: «Солі!»