загадки

123. Що без дірки наливається?

124. На долині під листом сидить миша із хвостом.

125. Довгий, зелений — добрий солений,

Добрий і сирий,— хто він такий?

126. Що у нашому городі,

Стає першим у пригоді,

Виростає щодоби,

Мов у лісі ті гриби?

127. Без вікон, без дверей,—повна хата людей, та все в білих кожухах.

128. Проти сонця, де видненько,

Там свинки лежать гарненько.

А як тільки осінь прийде,

Зараз баба з хати вийде

І свинки оті розбудить.

Штурхне в боки, хвіст одкрутить, Та ще й діда погукає,

Нехай бабі помагає.

129. Без рук, без ніг, а вилізе на пліт.

130. Ходить по городу, великого роду, Ноги — як лопати, а сліду не знати.

131. У зеленій оболонці,

А всередині — як сонце.

132. Повна хата людей, а не найдуть

дверей,

Дід увійшов, двері знайшов.

133. Сидить баба на грядках, вся замотана в латках; хто глянс, той заплаче.

134. Парубійко я вродливий, дуже

гарний, нешкодливий;

І росту собі на волі — на городі і у полі.

Квіт до сонця повертаю, за те й назву собі маю.

І олію з мене б’ють, і макуху дістають,

І в веселий свята час дам щось кожному із вас.

135. До сонця я підхожий, і сонце я

люблю,

За сонцем повертаю я голову свою.

Стою стрункий, високий, в зелених шатах я,

І золотом убрана голівонька моя.

На кожному городі ви бачите мене,

І всі із мене їли насіннячко смачне.

136. Голова наверху, а борода в землі.

137. Що то за голова, що лиш зуби і борода?

138. Як зростав — у землю ліз;

Хто дістав — утерсь від сліз.

139. Стоїть при дорозі на одній нозі,

І шапочку має, та нікого не вітає.

140. Стоїть хлопчик під пеньком, Накрив голову брильком.

141. Маленький, чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов.

142. Маленьке, біленьке, а бабу з воза зсадить.

143. Стоїть дівка на пагорку в червоній спідниці; хто йде, то поклониться.

144. Стоїть панна в краснім жупані; хто не йде — руку дає.

145. Червона, солодка, пахуча, .росте низько — до землі близько.

146. Зимою спить, а літом шумить.

147. Тіло викидають, шкіру носять, а голову їдять.

148. Били мене, били,

На шматки порвали,

У воді мочили,

По траві валяли.

Одну половину з кашею поїли, Другу половину—на плечі наділи.

149. За лісом-лісом синенький огонь горить.

150. В чистім полі він росте:

На високих ніжках,

В зелених панчішках.

Квіточки блакитні,

Оченьки привітні.

151. Йде на літо він у поле,

Сам росте чубатий, голий;

А на зиму йде до хати,

Щоб усіх позодягати.

152. Літом одежу одягає, а на зиму скидає.

153. Сидить дівчина в траві,

Лице її у крові.

154. Червоний колір, а винний смак, Кам’яне серце, чому то так?

155. Сиджу на дереві кругла як куля, червона як кров, добра як мед.

156. Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива — червоним плодом.

157. Чого ти став та дивишся?

Зірви мене — поживишся!

158. За хатиною в садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистах Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожне —смик!

Та її укине на язик.

159. Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре.

160. Без вікон, без дверей живе шестеро людей.

161. Стоїть півень над водою з червоною бородою.

162. За лісом, за пралісом червоні чоботи висять.

163. Сидить півень на яворі,

Спустив крила кровавії.

164. Дві сестри до осені зеленіють, а потім одна червоніє, а одна чорніє.

165. — Бона червона?

— Ні, чорна.

— Чому ж вона біла?

— Тому, що зелена.

166. Кругленьке, маленьке, на чолику лисеньке.

167. Росло, виросло, із кущів вилізло, На руках качалося, а в зубах

зосталося.

168. У зеленім кожушку,

Костяній сорочечці

Я росту собі в ліску,—

Всім зірвати хочеться.

169. Стоїть дід над водою із чорною бородою.

170. Сини в шапках, а батько — ні.

171. Батько тисячі синів має,

Кожному мисочку справляє,

А собі ні.

172. Два столи, два човни, п’ята мисочка.

173. Біла-білява перед богом стояла. «Боже мій милий, моє тіло рубають, а кров мою п’ють!»

174. Біла, а не сніг; зелена, а не лист; кучерява, а без волосся.

175. Лізу, лізу по білому залізу; ліз би далі, та вломиться.

176. На дереві я родився в кожусі, кожух розірвався, і я на землю впав.

177. Зимою і літом однакове цвітом.

178. Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.

179. І літом, і зимою Одне вбрання у нас,

А можна нас побачить,

Як рік почався в вас.

Ї96. Цвіти ангольськиї, а кігті диявольськиї.

197. Стоїть, колихається,