загадки

261. В очереті родилася, в очереті плодилася, сімсот сорочок на собі сходила.

262. Їхала пані в срібнім жупані, а на тім жупані латка на латці.

263. Водою їхали пани,

Убрані в срібні жупани;

Хоч жупани — лата на латі, Панам радіють в кожній хаті.

264. Є голова — без волосся; є очі — нема брів; є крила — не літає; в холоді не мерзне, спеки не боїться.

265. Голова є, а шиї нема; очі є, а брів нема; рот є, а не говорить; без ніг, а далеко ходить.

266. Чорну гадюку візьму я в руку — вона не вкусить.

267. Куди повзе — за собою хату везе.

268. По лужках, бережках Ходить чудо в двох мисках.

269. В кого кам’яна сорочка?

270. Іде в горщик чорне, а з горщика червоне.

271. Живе — то чорне, погане,

А умре — то красне, рум’яне.

272. Кого горе красить?

273. Швець не швець, кравець не кравець, держить в роті щетину, в руках ножиці.

274. У кого вуса довші ніг?

275. Не яйце — в шкаралупі,

Не кіт, а з вусами.

Погане на вроду,

Завжди любить воду.

276. Чорненьке, маленьке, не має ні кісточки, ні реберця, хоч яке море, то перепливе.

277. По дорозі стрибає, у воді плаває.

278. Від чийого-будь приходу Скаче дурень з прірви в воду.

279. Що то воно: в воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає?

280. Плинуть риби понад рибами,

Що на берег вийдуть дибами.

281. Мур мурований, склеп

склепований,

А в тім склепу живий похований.

282. Двічі родиться, а раз умирає.

283. Рук не має, а будувати вміє.

284. Без рук, без сокири будуються квартири.

285. Прилетіли гості,

Сіли на помості,

Узяли по латі,

Ізробили хату.

286. Сім соколят на одній постелі сплять.

287. Сидить птах на білих горах, дожидає мертвих і живих.

288. Поле луб’яне, само костяне, а вийде живе.

289. У наших панночок по сімсот сорочок, а як вітер повійне, то й тіло видко.

290. Баба чубата, сорочок багато,

Як вітер подує, то й холод почує.

291. Невелика щебетушка, заріж її — буде юшка.

292. Не князівської породи, а ходить в короні, не їздок, а із шпорами, не сторож, а рано будить.

293. У хазяйстві я господар,

Воджу череду пташок,

Вранці-рано вас розбуджу — Дасте проса кушільок.

294. Шапку носить набакир,

Голосно співає,

Не військового він стану,

А остроги має.

295. Годинника не має, а час знає.

296. Більше всіх кричить, а менше всіх робить.

297. Біле як сніг, надуте як міх, лопатами ходить, рогом їсть.

298. Ходить по городу,

Великого роду,

Ноги як лопати,

І сліду не знати.

299. Пані пишна по лопаті вийшла,

З річки воду пила, по-німецьки говорила.

300. У воді купалася, а сухою зосталася.

301. У річці купається,

В сорочку не вдягається.

В повітрі літає,

Завжди сухе буває.

302. Ой, за лісом, за пралісом талалай кричить.

303. Підійшли німці під бабині сінці, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають.

304. Який птах найбільше схожий на качку?

305. Маленьке, сіреньке, по полях літає, уночі співає.

306. Які ноги заввишки,

Такий ніс завдовжки,

Хату на хаті має,

Жабам рахунок знає.

307. Що то за птах, що в чужі гнізда свої яйця кладе?

308. Хати не будую,

Не мажу, не квітчу.

На гілці ночую,

Людям роки лічу,

Ранньою весною Люблю прилітати.

Що за птиця, чого стою —

Легко відгадати.

309. Дитина ще не народилась, а вже на виховання віддана.

310. Сам вечірньої години Заховався в кущ калини,—

Та на дудочку одну

Грає пісню чарівну.

311. В мене є великий хист,

Я співаю, як артист.

Спів мій радісний усюди Дуже люблять слухать люди.

312. Маленький, сіренький по гаях літає, уночі співає.

313. Біла латка, чорна латка по березі скаче.

314. Маленький коник за морем буває, спереді шильце, ззаду вильце, на грудях біла хусточка.

315. Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує.

316. Шило-мотовило попід небесами ходило, по-німецьки говорило, потурецьки закидало і погоду віщувало.

317. Біле як сніг, чорне як жук, вертиться як біс і повертає в ліс.

318. Так не раз було в нас часом:

В димнику коптилось м’ясо, Прокоптилось — скільки хтіло, Ізнялось та й полетіло.

319. Маленький, сіренький на

соняшник сів, Надзьобався добре й далі полетів.

320. Маленький хлопчик у сірій свитинці по дворах стрибає, крихти збирає.

321. Не людина, а живе в хатці.

322. У садочку понад тином Я зробив йому хатину,

Він навколо обдививсь,

Засміявсь і оселивсь.

323. В’ється, стука молоток,

Поправляє нам садок.

324. Вірно людям я служу, Їм дерева стережу,