Акція-51, Останні Свідки 1951

Здесь есть возможность читать онлайн «Акція-51, Останні Свідки 1951» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Прочая научная литература, uk-UA. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Акція-51, Останні Свідки 1951: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Акція-51, Останні Свідки 1951»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Акція-51, Останні Свідки 1951 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Акція-51, Останні Свідки 1951», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Уже жили ми у Панищеві третій рік, відколи хату подалі від кордону переставили, а тут приїхали уповноважені з колгоспу імені Леніна, з Миколаєва, парторг Христофор Юдін і завфермою Тихон Базиленко. Казали, що збудують нам хати, що будемо жити добре, що колгосп хороший. Люди не хотіли, та куди дінешся. Виселяють — і все. В Калинівку моя сім'я приїхала 22 жовтня. Ми їхали вже останніми, бо я був старшим групи «ястребків».

Марія Кіселик Марія Кіселик 1935 рн Поляна Тато коня віз в - фото 35

Марія Кіселик

Марія Кіселик, 1935 р.н., Поляна

Тато коня віз в Устріки.вже повантажив усе. А потім жаль йому стало, що ми мусимо їхати. Отак відразу — впав і вмер. Мій тато — Павло До-рошбув українцем. А мама — полька. Мамин брат, Юзик Ясляр, кликав маму у Польщу, бо він сам повернувся у Чорну. Але то не так просто було.

Анастасія Коваль, 1922 р.н., Поляна

Ми деякі речі закопували, як нас переселяли. Бо все думали, що ще вернемося. Так воно і досі десь там закопане. Старі люди вже повмирали і ніхто ніколи вже його не знайде.

Ганна Стадник, 1933 р.н., Рівня

Багато вихідців з нашого села були в місцевій владі, головами колгоспів у інших селах. Але що б вони нам не казали, чого б не обіцяли, у людей дуже тліло в душі. Питали люди начальствами не можна якось відмінити те виселення.

Михайло Качур, 1925 р.н., Росохатий (з Сикавця)

В 51-му році пішли вже поголоски, що будуть вже і Росохатий переселяти. Люди казали: хто має право мене з моєї хати вигнати!? Не поїдемо! Моя земля, моя хата! Так кричали. А наші батьки вже звикли, бо вони вже таке не один раз пережили. Вони вже не кричали. Бо то все даремно. Погру-зять, виселять і ніхто не питатиме, чи ти хочеш. Робили з нами , що хотіли.

Марія Мураль Марія Мураль 1922 рн Рябе Жив у нас в Рябому на квартирі - фото 36

Марія Мураль

Марія Мураль, 1922 р.н., Рябе

Жив у нас в Рябому на квартирі один начальник. Він якось прохопився, що будуть нас переселяти.

Ми не вірили. Кажемо: та де, Колю, то ж повстання буде. А він нам: вас переселити — що дмухнути.

Катерина Жуковська, 1909 р.н.,

Рябе

Як сказали, що будуть виселяти, ми не плакали, а голосили. Нас вмовляли: та там такі люди, як і ви, будете там багатше жити, там земля краща, там уже все для вас готове. А як прийшов час, то нікого не питали, чи хочеш, чи ні. Загнали машини під двір, всі пожитки спакували і повезли на станцію. Курей не можна було взяти, а тільки худобу. Меблі ми забирали, а ось двері чи вікна з хати брати не дозволяли. Треба було все залишити в чистоті і порядку.

Катерина Воляр, 1929 р.н., Скородний

Приїхали уповноважені до церкви і сказали нам, що будуть виселяти. Люди бушували, кричали, що не поїдемо нікуди. А вони: де ви подінетеся, поїдете!

Ганна Фук, 1927 р.н., Скородний

Коли збиралися виселяти, люди плакали. Зі Скородного було чути в Росохатий, так люди плакали. Особливо за молодими, які першими їхали, дуже завивали. Аж мороз йшов тілом.

Фаїна Різак, 1930 р.н, Смільник

Війна закінчилася, але життя мирним стало не відразу. Ще у Смільнику мого тата вбили. Наші люди багато всього в горах пережили,але самі нікуди не хотіли їхати...

Марія Яслик, 1928 р.н., Соколе

Спочатку люди дуже кричали, коли сказали нам про виселення. Навіть вірити не хотіли. А потім вже прояснилося, що це серйозно. Ніхто не виступав, як нас везли на станцію. Люди були залякані. Тільки питають як прізвище, а людина вже боїться, щоб на Сибір не забрали. Бо тоді не розбиралися, чи ти винен чи не винен.

Анна Зиньчак Ганна Зиньчак 1918 рн Стебник Ми побралися з - фото 37

Анна Зиньчак

Ганна Зиньчак,

1918 р.н., Стебник

Ми побралися з чоловіком у 35-му. Я була з Бандро-ва, а він — з Поляни. Хати своєї у нас не було. З 35-го по 48-й жили ми по квартирах, у 15-ти ґаздів жили. Тоді чоловік тягав на плечах дерево з лісу і поставили ми у Стебнику хату. Три роки жили у своїй хаті, а потім нас виселили. Я вже мала шестеро дітей , як нас виселяли. То збожеволіти можна було: поставив хату, а тебе виганяють!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Акція-51, Останні Свідки 1951»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Акція-51, Останні Свідки 1951» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Акція-51, Останні Свідки 1951»

Обсуждение, отзывы о книге «Акція-51, Останні Свідки 1951» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x