Ґевін Френсіс - Метаморфози. Нотатки лікаря про медицину та зміни людського тіла

Коли я зустрів Ганну Мольєр, їй було 24. Її довге волосся було зав’язане у вузол і між консультаціями змінювало кольори, немов світлофор, а сама вона носила пурпурові чи сині сукні до кісточок. Вони з чоловіком Генрі перебралися до Шотландії з валлійських долин, і Ганна говорила з таким сильним акцентом, що мені часто доводилося перепитувати. Одного дня вона прийшла, розстібнула сумочку й виклала на мій стіл три смужки.

– Я вагітна.

– І як ви тепер почуваєтеся?

– Ми цього не планували, якщо ви про це, але я народжуватиму.

Після розмови про вітаміни, акушерок, УЗД та ранкову нудоту я дав їй направлення до жіночої консультації.

Під час вагітності, яку вона жахливо переносила, ми часто бачилися. У Ганни стрибав тиск, її нудило, почалася печія, а спина боліла так, що жінка ледве ходила. «Більше жодних вагітностей, – сказала мені Ганна своєю співучою англійською. – Одна – і досить».

Через шість тижнів після пологів вона принесла мені дитину – тендітну дівчинку з чорнильно-темними очима та м’яким прозорим пушком на голові. Заповнивши бланк результатів скринінгу для її доньки й оглянувши акуратний шрам від кесаревого розтину, я обговорив із нею варіанти контрацепції та виписав рецепт на таблетки. «Надійність – 99 %, але важливо вживати щодня в той самий час».

Через три місяці вона прийшла до клініки з дитячим візочком. Вийшовши, аби запросити її з чекальні, я помітив, що Ганна сидить біля ще однієї моєї пацієнтки, яка саме починала третій цикл штучного запліднення.

– Я знову вагітна! – сказала Ганна, штовхаючи візочок крізь двері кабінету. Коли вона сіла й почала рукою гойдати дитину, я запитав, як вона почувається.

– Жах, правда ж? Я ще від минулої не відійшла. Нудота, набряклі груди – усе, як тоді… – жінка завмерла на мить, усвідомивши, чому я запитав. – Але аборту не буде – ми з Генрі вже вирішили.

Друга вагітність далася їй важче. Ми бачилися кожні два-три тижні й міняли рецепти – від нудоти, від печії, від болю в спині та загострення радикуліту. В останні місяці, коли почалося нетримання сечі, Ганна майже не виходила з дому й дуже мало спала. У неї впали тромбоцити, підвищився кров’яний тиск, і гінекологи знову запропонували кесарів розтин.

– Це точно останнє, – сказала вона, кульгаючи квартирою, коли я зайшов її провідати. – Може, хай мені й труби заодно перев’яжуть?

– Спитаю, – відповів я і написав у відділення акушерства й гінекології.

Через два тижні прийшла відповідь. «Не радимо робити стерилізацію в такому молодому віці, – писали фахівці. – Про це дуже часто шкодують. Коли виписуватимемо з лікарні, запропонуємо контрацептивний імплант».

Медицина наздоганяла да Вінчі аж до ХІХ століття, коли переважно німецькі гінекологи таки почали міркувати про анатомію запліднення. Вони ретельно занотовували фізичні зміни під час статевого акту й припускали їхній зв’язок з імовірністю зачаття. Цікавилися, які позиції найвдаліші, та міркували про небезпеку сексу під час вагітності. Сперечалися, чи змінює матка форму й положення, коли жінка відчуває оргазм. Жінок серед них не було.

1933-го, коли лікарі наближалися до розуміння людської вагітності й періодичності овуляцій, а американська заборона порнографії трохи послабилася, лікар із Нью-Джерсі на ім’я Роберт Дікінсон опублікував своє дослідження. Йому здавалося, що анатомії час уже відійти від трупів у секційній залі й зайнятися живими людьми. Як гінеколог, він щодня шукав відповідь на запитання, чому декому не вдається завагітніти, і розумів, що небажання вільно говорити про секс призводить не лише до безмірного горя, а й до безплідності. «Можливо, – писав він, – ця соромливість народжується з переконання, що таким дослідженням годі звільнитися з лабет особистого досвіду, індивідуальних упереджень і, найважливіше, припущень про авторську хіть». Розділ під назвою «Анатомія коїтусу» він починає зі спостереження про важливість сексу в житті людини: «Жодна інша тілесна функція не може наблизитися до статевого акту за далекосяжністю наслідків чи їхньою кількістю, отриманою за такий короткий проміжок часу. Нове життя (чи його відсутність) – справа кількох секунд».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.