Ґевін Френсіс - Метаморфози. Нотатки лікаря про медицину та зміни людського тіла

Категорії, на які я поділив усі розділи, багато в чому перетинаються.

Близько чверті з них присвячено значущим змінам і переходам з однієї фази життя до іншої: зачаттю, народженню, дозріванню, вагітності, менопаузі та смерті. Людям, які їх переживають, дедалі частіше хочеться підтримки лікарів.

Наступна чверть книжки – про медичні кризові стани, яким під силу змінити наші тіла й душі, – ампутації, переломи, гормональні сплески й навіть рак.

Свідомість наша також ніколи не дрімає, і тому ще чверть розповідей я присвятив змінам, які на неї впливають, – від нічного сну до засадничої ролі пам’яті й дуже різних ознак душевних хвороб, які мене, терапевта, просять полегшити.

Нарешті останні кілька розділів стосуються добровільних змін свого тіла: часом нам хочеться наростити м’язи, зробити татуювання чи ще якось змінити свою зовнішність, аби нарешті відповідати ідеалу чи власному баченню себе. Як лікар, я прагну сприяти корисним змінам і послаблювати наслідки потенційно шкідливих.

Саме слово «пацієнт» означає «страдник». Завдання медицини – полегшити людські страждання. Як письменника мене цікавить метафора перетворення, якою тисячоліттями переймаються поети, митці й мислителі. Як лікар, я також цікавлюся трансформаціями, бо завдання медичної практики – шукати бодай найменші позитивні зміни в тілах і душах пацієнтів. Я хотів би, щоб ця книжка стала гімном динамізму й трансформації людського життя – і в тілесному, і в універсальному вимірі. Можливість, ба більше, неминучість змін дарує нам усім надію на краще.

Особливо важкими, кривавими й безжальними ночами, коли у відділенні швидкої допомоги багато фізично чи психічно травмованих пацієнтів, колеги часто повторюють: «Мабуть, сьогодні повня». Відпрацьовуючи надскладну зміну, я інколи навіть виходив перевірити, чи не знайду на небі пояснення напруженості свого земного графіка. У те, що Місяць впливає не лише на припливи й цикли жіночої плодючості, а й на психіку, люди вірили здавна. «Цьому виною, справді, тільки Місяць, бо більше, ніж звичайно, до Землі наблизився, либонь, і всіх людей доводить він до сказу» [5] Цит. за: Шекспір В. Твори в шести томах: Том 5. К.: Дніпро, 1986. Перекл. І. Стешенко. , – каже Емілії Отелло. Джеймс Джойс у своєму «Уліссі» розповідає про «здатність [Місяця] закохувати, приборкувати, наділяти вродою, зводити з ума-розуму» [6] Цит. за: Джойс Д. Улісс. К.: Видавництво Жупанського, 2019. Перекл. О. Мокровольського, О. Тереха. . Психічні зміни під впливом Місяця не піддають сумніву – їх підтвердили дослідження в Індії, Ірані, Європі та США. Автори одного такого північноамериканського експерименту виявили, що, на думку 40 % населення, Місяць таки впливає на душевний стан, а в давнішій студії цю тезу підтримали аж 74 % фахівців у царині психічного здоров’я. Утім, доказову базу під неї так і не підвели. Кількість пацієнтів із травмами, маніями чи психозами («сомнамбулізмом») не залежить від фази Місяця, а частота спроб самогубств, аварій на дорогах і дзвінків на телефони довіри ніяк не пов’язана з повнею. Мої колеги зі служби швидкої допомоги та 74 % американських фахівців у галузі психічного здоров’я помиляються.

Неправдивість такого популярного переконання підштовхнула трьох каліфорнійських психіатрів дослідити тему глибше. У своїй праці «Нові факти про Місяць і божевілля» вони припускають, що поки в ХІХ столітті не з’явилося стабільне штучне освітлення, повний Місяць справді впливав на людей зі слабким психічним здоров’ям, бо погіршував якість і зменшував тривалість їхнього сну. Цитовані джерела показують, нібито 14 годин регулярного відпочинку в темряві можуть зупинити чи навіть попередити маніакальні епізоди психозу, тоді як навіть незначне зменшення тривалості сну часом погіршує психічне здоров’я та викликає епілептичні судоми (це підтверджують, зокрема, мої пацієнти з біполярним розладом та епілепсією). Схоже, ми поки навіть не зовсім розуміємо, як пов’язана мозкова активність під час здорового сну й мозкова активність здорових пацієнтів.

Коли ще не було штучного освітлення, люди користувалися природним світлом повного Місяця, що дозволяло гуляти вночі. Місячне товариство промисловців та інтелектуалів Англії XVIII століття назвали не на честь об’єкта наукової зацікавленості – його членам просто було зручніше зустрічатися вечорами під час повні. Але де Місяць – там і зловісні тіні. «Божевільних тривожать і повня, і світанок, – писав французький психіатр Жан-Етьєн Ескіроль у ХІХ столітті. – Чи не дають вони світло в домах, що лякає одних, тішить інших і збуджує всіх?»