Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Тільки-но було знайдено причину СНІДу, розпочалися інтенсивні пошуки ефективного лікування. У випадку з вірусом це непросто. Бактерію можна вбити антибіотиком, однак навіть вірус застуди витримує більшість того, чим лікарі його бомбардують. Довший час боротьба з ВІЛ і СНІДом видавалася досить безнадійною, однак наприкінці 1980-х рр. почало потрохи розвиднятися. Перші ліки були потужними, мали безліч побічних ефектів і вкрай суворі правила вживання. Проте на початку 2000-х на ринку з’являлося дедалі більше ліків, ефективність яких зростала. Сьогодні ВІЛ не вважається смертельною хворобою. Людина, яка заразилася, може розраховувати на таке саме довге життя, що й в інших, за умови, що вона регулярно вживатиме ліки. Сучасні ліки надзвичайно ефективні: попри те, що вірус назавжди залишається в організмі, його вже неможливо виявити через аналіз крові.

Існує багато історій про те, як від людей із ВІЛ сахалися як від чуми. Від цих розповідей серце кров’ю обливається. Наприклад, випадки в США, коли ВІЛ-інфікованим дітям відмовляли в можливості відвідувати школи і дитсадки. Нині рівень обізнаності з цього питання значно вищий. Проте історії про ВІЛ і СНІД – яскравий приклад того, до чого може призвести поєднання страху, необізнаності й чуток.

ВІЛ і СНІД вплинули на сучасний світ, однак це не нова хвороба. Учені відстежили, що перший підтверджений випадок хвороби був виявлений у Конґо 1959 року. Наступні генетичні дослідження вірусу показали, що він виник десь між 1920 і 1930 роками і спершу його носіями були шимпанзе в Західній Африці. Ці мавпи були добрим джерелом харчування для місцевого населення. Вірус перейшов до людини через кров і поступово набув тієї форми, у якій ми знаємо його сьогодні як вірус ВІЛ. Він пройшов довгий і звивистий шлях із глибоких африканських лісів початку 1900-х до сексуально розкріпаченої Каліфорнії 1970-х. На цьому шляху вірус залишив сотні тисяч зруйнованих життів.

Серед жертв ВІЛ не бракує і знаменитостей. Першим із тих, хто відкрито заявив про свою хворобу, був американський актор Рок Гадсон – одне зі справді великих імен Голлівуду у повоєнний період. Коли він 1985 року помер від СНІДу, то заповів велику частину свого спадку на дослідження і вивчення цієї хвороби. Інший, хто заразився приблизно в цей час, – суперзнаменитість Фредді Мерк’юрі, фронтмен гурту Queen . Багато що свідчить про те, що йому поставили діагноз 1986 року, через що концерт у Небуорт-гаус 9 серпня того самого року став його останнім виступом із гуртом. Мерк’юрі вперто відмовлявся визнавати, що в нього ВІЛ, а пізніше СНІД. І тільки 22 вересня 1991 р. він опублікував прес-реліз, у якому підтвердив це, а вже за 24 години помер.

Ми, народжені з пенісом, змушені перебувати з ним у стосунках до кінця життя. Хоча він час від часу може бути некерованим, цей орган легкопомітний і належить до найбільш природних у світі речей. Та все ж із ним пов’язано багато містики і табу. Щоби спробувати зрозуміти, що стоїть за багатьма нинішніми міфами і вигадками про пеніс, на завершення корисно буде дізнатися, як він впливав на різні суспільства в ході історії.

1922 року британський археолог Говард Картер майже буквально перечепився через гробницю фараона Тутанхамона. Відкриття найвідомішої у світі мумії дало нам можливість зазирнути в життя Давнього Єгипту. Однак найбільше впадало у вічі те, що «правитель Тут» був забальзамований із гордовитою ерекцією. Є кілька теорій щодо того, чому фараона відпровадили в царство мертвих із напнутим луком. Може, щоб зробити його подібним до бога Осіріса, шефа потойбіччя? У ті часи багато хто звертався до давніх єгипетських богів і повертався до поклоніння Атенові, богу сонця. Цей переворот започаткував батько Тутанхамона, Аменхотеп IV Акенатен, та це було не до вподоби верховному духовенству. Правитель Тут теж не був великим прихильником ідей свого батька і за короткий час свого правління повернувся до старих вірувань. Після смерті Тута жерці, можливо, спробували поширити його ідеї, оснастивши мумію затверділим пенісом як символом сили Осіріса і його здатності до створення нового життя. Ми ніколи не знатимемо цього напевне. А Тутів член було втрачено для прийдешніх поколінь. Незабаром після відкриття гробниці гордість фараона зламалася і зникла назавжди.