Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Причина того, що сифіліс залишає по собі такі видимі сліди, у його агресивній дії на організм. Як і в хламідіоза та гонореї, збудником сифілісу є бактерія, однак цим подібність обмежується. Порівняно із Chlamydia trachomatis і Neisseria gonorrheae бактерія сифілісу Treponema pallidum – те саме, що «феррарі» порівняно з фургоном або триколісним велосипедом. Сифіліс не задовольняється проблемами в сечовипускному каналі, міхурі та органах таза, він поширюється тілом і може спричиняти довгий перелік симптомів. Оскільки їх можна легко сплутати з іншими хворобами, сифіліс був раніше відомий під назвою «великий імітатор» .

Сама хвороба передається через сексуальний контакт, вагінальний і анальний, а також, у певних випадках, через оральний секс. До того ж дитина може дуже легко заразитися від матері під час пологів.

Симптоми проявляються впродовж трьох місяців після зараження, хоча в середньому до появи симптомів минає лише три тижні.

За класичного перебігу нелікований сифіліс проходить три фази. Перша, первинна, характеризується відкритими ранами на пенісі, вагіні чи прямій кишці. Ці виразки називають шанкрами , і вони безболісні. Від одного до двох тижнів розвивається припухлість у районі лімфовузлів, які зазвичай найбільш помітні в паху. Без лікування виразки і збільшені лімфовузли тримаються переважно від трьох до шести тижнів. Хоча ці симптоми є класичними проявами сифілісу, у понад 40 % інфікованих вони ніколи не з’являються. При цьому такі люди можуть продовжувати заражати інших.

Після першого спалаху в близько 50 % інфікованих розвивається вторинний сифіліс. Ця фаза хвороби виникає впродовж двох років після зараження. На цьому етапі бактерія поширюється на весь організм та спричиняє цілу низку проблем і симптомів. Найчастіше це хворобливі відчуття, припухлі лімфатичні вузли і розсіяні червоні висипи. Дехто також відчуватиме виразки і ґульки на слизовій оболонці рота. Найнебезпечнішим, хоча він і найрідше зустрічається на цій стадії, є менінгіт. Варто зауважити, що в багатьох пацієнтів сифіліс одразу входить у вторинну фазу, без утворення виразок на статевих органах.

Після цієї стадії в третини пацієнтів хвороба «вигоряє» і зникає сама по собі.

У решти, тих, кому не пощастило, хвороба переростає в третинний сифіліс. Саме на цій третій стадії сифіліс заробив свою заслужену погану репутацію. Тут Treponema pallidum по-справжньому вступає у свої права і вселяє жах – бактерія завдає нищівних ударів більшості органів. Перебіг хвороби в окремих пацієнтів дуже різниться. У декого з’являються великі горбки і гнійники по всьому тілу, що може призводити до сильних деформацій. В інших найбільшого ураження зазнає серцево-судинна система, що провокує серйозні стани і, як результат, смертельні наслідки. Найбільший слід в історії залишили по собі випадки, коли бактерія потрапляла в головний мозок, спричиняючи невросифіліс. У результаті цього виникає психіатричний розлад, який відносно стрімко розвивається і спричинює ірраціональну поведінку, що переходить у деменцію і призводить до смерті.

Ця страхітлива стадія інфекції сифілісу може підкрастися зненацька. Ті, хто відчув, що небезпека відступила, коли зникли виразки і висипи, можуть раптом, через 10–15 років, пережити стрімке руйнування організму.

Охоронців найзахищенішої в’язниці Алькатрас, мабуть, дуже здивувало те, що вони побачили, коли одного літнього дня 1939 р. відчинили двері камери номер 181. Надворі було спекотно, а в камері ще спекотніше. Однак сумнозвісний шеф мафії Аль Капоне, якого вони знайшли там, сидів на ліжку, вдягнутий у шапку, рукавиці й своє найтепліше зимове пальто. Цей випадок був лише одним із низки випадків останнього часу. Капоне поводився щоразу дедалі більш дивакувато. Він увесь час мав широкий осміх на обличчі, відмовлявся слухатися охоронців, і взагалі скидалося на те, що він не усвідомлював, де перебуває. Врешті викликали лікаря, і невдовзі було знайдено причину: колишній грізний лідер чиказької мафії страждав на невросифіліс. Аль Капоне невдовзі випустити на волю з медичних причин, і сифілісові вдалося те, що доти не вдавалося нікому, – звільнити в’язня Алькатраса до повного відбуття терміну покарання.

Перший випадок сифілісу в Норвегії було зареєстровано 1518 року. У наступні століття ця хвороба була відчутно наявна у суспільстві, хоч і не спричиняла теплих почуттів. Під час Другої світової війни було зафіксовано останній великий спалах хвороби, що досягнув піку 1943 року, коли було зареєстровано 2773 нові випадки. Після цього їх кількість різко пішла на спад завдяки кращим механізмам діагностування і, не в останню чергу, ефективному лікуванню. Приблизно до 2005 р. кількість нових випадків трималася на рівні 100 на рік, проте в останні п’ятнадцять років ми спостерігаємо поступове їх зростання. Ця тенденція особливо помітна серед чоловіків, які мають секс із чоловіками, однак серед гетеросексуалів випадків теж більше, ніж раніше. Хвороба, щоправда, все ще рідко зустрічається в Норвегії – 2018 року було зареєстровано 231 новий випадок. Із них аж 221 у чоловіків. Тож попри те, що ризик заразитися обмежений, можливі наслідки цієї примхливої хвороби – добрий аргумент на користь використання нашого доброго гумового захисника.