Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Знання Гіппократа й Арістотеля розвинув Гален із Пергана (129–210 рр. після Р. Х.), який розпочав свою діяльність із того, що лікував гладіаторів на арені Пергана. Як ми знаємо, життя там вирувало – бої точилися не на життя, а на смерть, тож Гален мав чудову можливість вивчати внутрішні таємниці організму. Однак навіть найбільший тогочасний лікар особливо не наблизився до розуміння істинного механізму ерекції. Він лише розширив ідеї Гіппократа, стверджуючи, що губчасті тіла є чимось на кшталт порожнинних нервів, які втягують у себе повітря із тканин довкола.

Теорії цих трьох медичних авторитетів не втрачали чинності впродовж багатьох сотень років, аж до появи в ХV столітті італійського мультимитця.

На додаток до своїх фантастичних відкриттів і витворів мистецтва Леонардо да Вінчі (1452–1519 рр.) виявляв живий інтерес до того, як функціонує організм. Менш відомим, ніж «Мона Ліза», однак не менш захопливим є твір да Вінчі «Статевий акт» – зображення чоловіка та жінки, які власне цим і займаються. Малюнок, хоча не є бездоганним, вражає багатством деталей і цілком правильно описує багато речей. Він показує, серед іншого, що сперма виходить крізь власні трубки із хребта, – теорія, яка панувала ще з часів Гіппократа. З іншого боку, саме да Вінчі пощастило нарешті дати правильну відповідь на запитання, що наповнює пеніс, коли він твердне. Він з’ясував це, відвідуючи публічні страти через повішання, які були звичними за його часів. Такі соціальні зібрання привертали увагу багатьох любителів видовищ, проте більшість приходили задля пригод і драми. Да Вінчі підходив до ешафоту по-науковому. Він звернув увагу на те, що в повішених чоловіків виникала ерекція. Беручи участь у розтині страчених, він з’ясував, що насправді пеніс наповнювала кров, а не повітря.

Перша ерекція в нас трапляється задовго до народження. Після того як на дванадцятому тижні вагітності пеніс більш-менш остаточно сформується, минає небагато часу до того моменту, як він уперше стає твердим. Від моменту, коли плоду-хлопчикові виповнюється шістнадцять тижнів, і до народження він регулярно зазнає ерекції. Ці епізоди тривають до 8–10 хвилин, і вважається, що саме вони сприяють належному розвитку пеніса, забезпечуючи добрий приплив крові.

Новонароджені хлопчики протягом дня можуть часто мати ерекцію. Інтернет переповнений запитаннями схвильованих батьків, які підозрюють усе, що завгодно – від хвороб до сексуального розбещення. Але, як і в плода, ерекція в новонароджених допомагає підтримувати циркуляцію крові, з тим щоб пеніс нормально розвивався. До речі, у деяких малюків трохи старшого віку ерекцію стимулює наповнений міхур, з наступним сечовипусканням.

Ерекцію можна схвалювати, або вона може бути небажаною. Так чи інакше, явища такого типу поділяються на три категорії. Коли пеніс стає штивним у відповідь на наші думки чи фантазії, ми говоримо про психогенну ерекцію . Тут керівні імпульси надходять із головного мозку, і цей тип ми насамперед асоціюємо з ерекцією і сексуальністю.

Пеніс може також стати твердим у відповідь на дотики або інші способи фізичної стимуляції, при цьому без жодних сексуальних думок чи відчуттів, – це так звана рефлексогенна ерекція . Вона настає без допомоги головного мозку і може захоплювати зненацька.

Ерекція без певного чіткого стимулятора називається спонтанною ерекцією . До цієї категорії належить ерекція, яка регулярно настає під час сну.

Незалежно від причини ерекції, механізми, які спрацьовують у самому пенісі, щоразу ті самі. Говорячи про будову пеніса, ми бачили, що він складається із трьох губкоподібних трубок – двох печеристих тіл над трохи меншим губчастим. До того ж є низка кровоносних судин, які постачають кров до губчастих тіл. У них на стінках судин є м’язи. Коли пеніс розслаблений, ці м’язи скорочені. У цьому стані до нього надходить дуже мало крові – лише те, що необхідно для постачання достатньої кількості кисню до тканин. Коли ж надходять сигнали від нервової системи про те, що час повстати, м’язи в судинах розслабляються, і потік крові в пеніс сильно зростає. Це спричинює розширення порожнин у губчастих тілах. Завдяки потужній слизовій, яка їх огортає, вони здатні насамперед розширюватися в довжину. Самого зростання постачання крові недостатньо для досягнення потужної ерекції. У пенісі розміщено також великі кровоносні судини, які транспортують кров іншим шляхом, і якби вони залишалися відкритими, кров так само швидко зникала б, як і надходить. Організм має, звісно ж, розв’язання і для цієї проблеми. Кровоносні судини, якими кров витікає з пеніса, розташовані між міцними слизовими довкола губчастих тіл і між слизовими й шкірою. Коли пеніс розширюється, судини стискаються до слизових, і виникає шлюзова система, завдяки якій кров затримується всередині пеніса.