Collective work - Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка

Земля та система вілл

Із соціально-економічного погляду панівні верстви віддають перевагу політиці придбання земель. Однак тенденція до інвестицій у нерухомість не набуває такого паразитичного вигляду, як в інших областях Італії: натомість вона демонструє розумний вибір розміщення капіталу за політичним й економічним сценарієм, що зазнав змін. Венеціанські вілли (257 побудованих у XVI ст.) організовані як прибуткові сільськогосподарські підприємства: вони обробляють і зрошують землю, розширюють володіння, зменшуючи заболочені території за допомогою меліоративних робіт. Морське економічне життя постраждало від кризи в суднобудуванні, тому було запроваджено протекціоністську політику – торгівля мала здійснюватися у Венеції, а товари – перевозитися на венеціанських судах, хоча врешті-решт економіці республіки було завдано шкоду.

Політичні інститути

Здається, політико-інституційні аспекти відповідають тенденціям захисту економіки та стратегії інвестування задля збагачення. Міський патриціат захищає традицію, згідно з якою він утвердився як олігархічне ядро, а також зменшує повноваження, що історично належали сенату. У 1547 р. до Ради десяти приєдналося судове відомство Трьох мудреців проти єресі із завданнями, пов’язаними з боротьбою проти протестантів. Під час війни з турками в 1538–1540 рр. Рада десяти потребує грошей для фінансування конфлікту, тому бере на себе право призначати патриціїв, молодших за двадцять п’ять років, котрі в обмін на 20 тис. дукатів можуть обіймати місце у Великій раді. Після закінчення війни цей надзвичайний захід зберігся, забезпечивши знаті додаткові політичні переваги під час виборів лідерів.

Також ці переваги посилюються за рахунок згуртованості, якої міський патриціат досягає завдяки бюрократичному апарату секретарів. Це створює умови для виникнення конфлікту всередині аристократичного класу між сім’ями старої і нової знаті. Це зіткнення, так звана боротьба старого і молодого, характеризує венеціанську політичну й інституційну історію століття. Сім’ї, що нещодавно увійшли до нобілітету, вимагають, серед іншого, динамічнішого розвитку зовнішньої політики та більшої спрямованості на давню торгову й морську традицію, відновлення сенаторської гідності та більшої твердості щодо церковної юрисдикції на території республіки. Однак живучість суперечностей і деякі конституційні реформи 1582 р. в тому напрямі, якого вимагала «молодь», не дали змоги подолати загальний консерватизм венеціанської політики того часу.

Це спричиняє відмову від повторного входження «Сереніссіми» в європейський контекст і змушує республіку вживати заходи, які не схожі на дії жодної територіальної держави півострова.

Протягом Чинквеченто давня Генуезька республіка була союзником Іспанії. Вона відмовилась від автономної та незалежної політики з 1528 р., коли Андреа Доріа, союзник Франції, перейшов на протилежний бік.

Венеція та Іспанія: плідний союз

Імовірно, іспанська присутність в Італії мала найбільшу вигоду саме для генуезького патриціату: банкіри та купці контролювали державні фінанси іспанського королівства. Іспанія також отримувала користь від союзу з Республікою Святого Георгія, завдяки якому їй вдавалося фінансувати свої війни та контролювати Середземномор’я. Економічний потік регулюється місцевою організацією, так званим Банком Святого Георгія, політична влада якого еквівалентна фінансовій. Високі прибутки генуезців стають головним джерелом доходів для Іспанії та інвестицій для іспанської корони. Вирішальну роль відіграють ярмарки: в 1579 р. такий ярмарок відкривається в місті П’яченца, де фінансисти в обмін на гроші, позичені короні, беруть участь в імпорті американського срібла, а на ярмарку сплачують не готівкою, а векселями, в яких представлені їхні кредити.

Конфлікт серед знаті

У другій половині століття порт Генуї розширив свій торговий простір: через появу піратства в Атлантиці маршрут Барселона – Генуя став найбезпечнішим способом привезення коштовних товарів з Америки до Європи. Містом керує шляхетна олігархія, зосереджена навколо сім’ї Доріа. Внаслідок змішаної системи виборів та жеребкування головні повноваження зосереджені в руках старої, проіспанськи налаштованої знаті. Безперервне згодом протистояння старої і нової аристократії розпочалося в 1547 р. через змову, організовану родиною Фієскі, яка перебувала за крок до успіху після вбивства Джанетто Доріа, племінника Андреа. Але після миру в Като-Камбрезі (1559 р.) антиіспанський опір в Генуї остаточно згас, як і в інших частинах Італії. Республіка Святого Георгія і надалі відігравала роль середземноморського торгового та фінансового центру на іспанській орбіті, прямуючи шляхом імперії.