Різун Богданович - Беру свої слова назад

І якщо документ військової розвідки від 20 березня містив невірні висновки Голікова, то в наступних документах, зокрема в цьому, від 15 травня, невірних висновків не було. Але Жукову зручніше про це не згадувати. Простіше «з усією відповідальністю» оголошувати, що про зосередження німецької армії він нічого не знав. І Тимошенко не знав. І Сталін — теж.

Навіть якщо б ніяких відомостей від розвідки не надходило, то й тоді Генеральному штабу і його наймудрішому начальнику немає і не може бути прощення. Невже вони не бачили, що коїться? Польща, Данія, Норвегія, Бельгія, Голландія, Франція, Югославія, Греція... І скрізь за єдиним сценарієм: порушення всіх договорів, раптовий удар по аеродромах, стрімкий ривок танкових дивізій до столиці. Над цим повторюваним сценарієм нашим великим стратегам слід було б задуматися. І хоча б авіацію свою біля кордонів не тримати.

Між тим Голіков бив тривогу.

Особливо слід відзначити його спецповідомлення «Про підготовку Румунії до війни» від 5 червня 1941 року (ЦАМО РФ, опис 7237, справа 2, аркуші 117-119). Воно починається фразою: «Румунська армія приводиться в бойову готовність». А завершується так: «Офіцери румунського генштабу наполегливо стверджують, що, за неофіційною заявою Антонеску, війна між Румунією та СРСР повинна скоро розпочатися». Все в цьому повідомленні правильно. І знову тут ні до чого прискіпатися. І знову в числі одержувачів - Жуков. І знову Жуков забуває згадати про це й інші подібні повідомлення у своїй «найправдивішій книжці». Причепитися ні до чого, тому Жуков про них і не пам'ятає.

А Голіков не вгамовувався. Голіков бив в усі дзвони. Спецповідомлення «Про військові приготування Румунії» від 7 червня 1941 наводжу повністю:

«Мобілізація в Румунії підтверджується багатьма джерелами. Призиваються вікові контингенти від 19 до 42 років. Виклик проводиться телеграмами. Одночасно мобілізується кінський склад і обози.

В результаті мобілізації румунська армія буде доведена до одного мільйона осіб і зможе розгорнути до 30 дивізій.

Залізниці, скоротивши пасажирський і звичайний товарний рух, виконують перевезення в Молдавію і Північну Добруджу німецьких військ, що йдуть з Югославії та Болгарії, а також озброєння (артилерія, танки, прожектори і т.д.) і спорядження.

Що стосується самої Німеччини, то там з 4 червня поновилися інтенсивні перевезення залізницею і автострадами через Кюстрін і Франкфурт (обидва пункти на р. Одер східніше Берліна) на схід.

Перевозиться людський склад, танки, важка, зенітна і польова артилерія, автотранспорт, прожектори та інше.

Район Познань становить собою буквально військовий табір.

Одночасно з цим спостерігається подальше посилення німецьких військ на кордоні за рахунок відтягнення ряду з’єднань через Віслу, так, 168-а і 111-а пд з району Кульци - в напрямку Ярослав. В Холі прибула сто вісімдесят третього пд, а з району Холі пересунулася безпосередньо до кордону 62-а пд.

Висновок:

Враховуючи відповідним чином румунську мобілізацію, як засіб подальшого посилення німецького правого флангу в Європі, особливу увагу необхідно приділити триваючому посиленню німецьких військ на території Польщі.

Начальник Розвідувального управління Генштабу

Червоної Армії генерал-лейтенант Голіков.

Розсилання: Сталіну, Молотову, Ворошилову, Тимошенку, Жданову, Малєнкову, Жукову, Кузнєцову, Берії».

Документ кричущий. Радянські керівники знали: мобілізація - це війна. І якщо уряд Румунії наважився на мобілізацію, то скасувати це рішення вже не можна. Далі - війна. Але не міг же уряд Румунії прийняти рішення про самостійну війну проти Радянського Союзу. Мабуть, таке ж рішення прийнято і в Німеччині.

Заперечать: але ж Голіков нічого не повідомляє про мобілізацію в Німеччині!

А йому й не треба про це повідомляти. Німецька армія давно мобілізована, і радянські керівники знають про це без Голікова. Ось саме тому Голіков пише, що мобілізація румунської армії - це всього лише посилення правого флангу угруповання німецьких військ. І величезними буквами додає: Особлива увага - на перекидання вже відмобілізованих німецьких військ до Польщі.

Жуков повинен був не тільки читати спецповідомлення Голікова, а й сам направляти доповіді Сталіну. При цьому він неминуче повинен був користуватися даними Розвідувального управління Генерального штабу.

Один з документів, підписаний Жуковом, опублікував письменник Карпов. 15 травня 1941 року Тимошенко і Жуков направили Сталіну документ, який починається аналізом обстановки: «На кордонах Радянського Союзу, станом на 15.05. 41 р., зосереджено до 86 піхотних, 13 танкових, 12 моторизованих і 1 кавалерійська дивізії, а всього до 112 дивізій... Враховуючи, що Німеччина в даний час тримає свою армію відмобілізуваною, з розгорнутими тилами, вона має можливість випередити нас у розгортанні і завдати раптового удару...»У цьому документі на двох сторінках розписані кількість німецьких військ, райони їх зосередження і ймовірні наміри. У принципі все, що Голіков повідомив Жукову, Жуков переписав у свою доповідь для Сталіна.