Різун Богданович - Беру свої слова назад

Гаразд, повіримо.

Але як повірити іншому: на сторінці 258 першого тому другого видання Жуков розповідає, що «Ф.І. Голіков подав керівництву доповідь, що містила відомості виняткової важливості. У цьому документі викладалися варіанти можливих напрямків ударів німецько-фашистських військ під час нападу на Радянський Союз. Як потім з'ясувалося, вони послідовно відбивали розробку гітлерівським командуванням плану "Барбароса", а в одному з варіантів, по суті, відображена була суть цього плану». А на наступній 259-й сторінці «з усією відповідальністю» заявляє, що напрямок головних ударів не був відомим ні розвідці, ні Генеральному штабу, ні наркому оборони, ні Радянському уряду.

Головою уряду до 4 травня 1941 року був Молотов, після цієї дати - Сталін. Якщо вірити Жукову, то ні Сталіну, ні Молотову, ні наркому Тимошенко, ні йому, Жукову, нічого про німецькі плани не було відомо: ні кількість німецьких дивізій, ні напрямки ударів, ні приблизні дати вторгнення.

Вибачте, але тоді якому ж керівництву Голіков направив свою знамениту доповідь від 20 березня?

На одній сторінці Жуков повідомляє, що були правильні відомості, але дурники Голіков, Кузнєцов, Деканозов їх неправильно витлумачили. А на наступній сторінці він же «з усією відповідальністю» оголошує, що все це - чиста вигадка, не було жодних відомостей.

А протиріччя множаться. Згадаймо скарги Жукова про те, що «Сталін дуже мало цікавився діяльністю Генштабу. Ні мої попередники, ні я не мали нагоди з вичерпною повнотою доповісти Й.В. Сталіну про... можливості нашого потенційного ворога. Й.В. Сталін лише зрідка і стисло вислуховував наркома або начальника Генерального штабу».

І тут же його заява, що Генеральний штаб відомостей про кількість німецьких військ та їх наміри не мав. Вдумаймося, як міг Жуков «з вичерпною повнотою» доповісти Сталіну про «можливості нашого потенційного ворога», якщо сам «з усією відповідальністю» заявляє: не було в нього ніяких відомостей.

Навіщо дорікати Сталіна в небажанні слухати, якщо самому нічого доповідати?

Як бути? Як стикувати думки генія? Сам я не в силах. Залишається звернутися до улюбленого мною центрального органу Міністерства оборони СРСР: «Видання "Спогадів та роздумів" стало великою подією. До цього часу ТАК про війну ніхто не писав» («Красная звезда», 12 січня 1989 року, виділено «Красной звездой»).

Повністю згоден і приєднуюся: до цього часу ТАК про війну ніхто не писав.

Сподіваюсь, і в майбутньому ТАК про війну ніхто писати не буде.

Вина начальника Розвідувального управління Генерального штабу генерал-лейтенанта Ф.І. Голікова мінімальна. А можливо, взагалі ніякої його провини немає. Принаймні Сталін за ним ніякої провини не числив. Про це можна судити з того, що вже 9 липня 1941 року генерал-лейтенант Голіков від імені радянського уряду вів у Лондоні переговори з урядом Великобританії.

Офіційно Голіков прибув до Лондона в якості голови радянської військової місії. В документах була правильно вказана його посада: заступник начальника Генерального штабу Червоної Армії. Без подальших уточнень.

Це була правда, але не вся.

Про неофіційну частину місії Голікова кожен може здогадатися сам, задавши просте запитання: невже у драматичні дні липня 1941 року Сталіну не було кого послати до Великобританії, крім очільника військової стратегічної розвідки?

Це був критичний час, коли розвідувальні дані були потрібні негайно. До зарізу. Зарубіжні резидентури РУ ГШ потрібною інформацією володіли, проте зв'язок з багатьма з них перервався. Причина: агентурний зв'язок створювався на випадок нищівного наступу Червоної Армії в Європі, для ситуації, коли радянські фронти й армії стрімко йдуть до ворожих столиць. А на випадок «великої вітчизняної» канали зв'язку не готували. Агентурні радіостанції «Північ» забезпечували стійкий зв'язок з радянською територією при раптовому нападі Червоної Армії на Німеччину. Однак все зірвалося. В оборонній війні радянський фронт відкотився, приймальний центр Розвідувального управління Генерального штабу в Мінську був утрачений. Зв'язок обірвався. Терміново розгорнули нові приймальні центри, але не вистачало дальності.