Різун Богданович - Беру свої слова назад

Звинувачувати за це одного Голікова не можна. «Велику вітчизняну», тобто війну на своїй території, в Радянському Союзі не передбачав ніхто. Червона Армія прогрівала мотори для визвольного походу. Єдино можливий варіант війни: «на ворожій землі, малою кров'ю, могутнім ударом».

Розвідка готувалася до тієї війни, до якої їй наказали готуватися, до тієї війни, яку планували в Кремлі і в Генеральному штабі.

Війна пішла не за кремлівськими сценаріями. І переробляти-переінакшувати в країні й армії довелося рішуче все.

І ось Голіков летить до Лондона...

Головна мета: перебудувати мережі агентурного зв'язку. Якщо з радянської території приймати передачі з Берліна, Женеви, Парижа, Відня, Копенгагена неможливо, то треба терміново розгорнути приймальний центр та ретранслятор в радянському посольстві в Лондоні. Мова йшла про раптову і термінову організацію нових каналів зв'язку з найважливішою агентурою по всій Європі. Нікому, крім начальника Розвідувального управління, це завдання довірити не можна було.

Саме тому Голіков виявився у Великобританії.

Він вирішував і інші завдання. З ними він теж впорався.

Політ очільника військової стратегічної розвідки у Великобританію - це нечувана довіра з боку Сталіна. 4 липня 1941 року було заарештовано командувача Західним фронтом генерала армії Павлова. Саме цього дня Сталін призначив Голікова головою радянської військової місії. 6 липня було заарештовано все керівництво Західного фронту, включаючи начальників Військторгу та ветеринарної лабораторії. Цього дня Голіков вилетів з Москви до Архангельська, щоб далі летіти в Лондон.

Після повернення з Лондона Голіков командував арміями і фронтами, знову був начальником військової розвідки, яка до того моменту отримала своє горде ім'я ГРУ. А в березні 1943 року генерал-полковник Голіков був призначений на ключову посаду заступника народного комісара оборони з кадрів. Народним комісаром оборони, як ми пам'ятаємо, був Сталін. Маленков розставляв кадри в масштабі держави, Голіков - в масштабі Червоної Армії.

За що така довіра?

За те, що, допустивши одну помилку, Голіков її тут же виправив.

Після війни Голіков став генералом армії, а потім і Маршалом Радянського Союзу.

Безперечно, була доповідь «Варіанти бойових дій німецької армії проти СРСР» від 20 березня 1941 року. Так, Голіков зробив неправильні висновки.

Однак після цього були інші доповіді, в яких Голіков правильно оцінював обстановку.

Вже 4 квітня Голіков направив Сталіну, Молотову, Ворошилову, Тимошенку, Жукову, Берії, Кузнєцову та іншим вищим керівникам Радянського Союзу і Червоної Армії спецповідомлення про посилення угруповання німецьких військ на кордоні СРСР (ЦАМО РФ, опис 7237, справа 2, аркуші 84-86 ). На цей раз Голіков не робив ніяких висновків. Голі факти. Без коментарів. І якщо Голіков зіпсував свою доповідь 20 березня неправильними висновками, то нову картину від 4 квітня він нічим не псував. Він змалював обстановку як вона є, без коментарів. Факти самі казали за себе. Голіков надав можливість вождям країни і Червоної Армії самостійно робити висновки. Таку можливість мав і найбільший стратег усіх часів і народів. На цей раз неправильні висновки Голікова не могли збити Жукова з пантелику. Він мав можливість самостійно оцінити обстановку. Але Жуков чомусь ніяких висновків не робив.

16 квітня генерал-лейтенант Голіков направив керівництву спецповідомлення про перекидання німецьких військ у прикордонну смугу. Розсилання на вісім адрес: Сталіну, Молотову, Ворошилову, Тимошенку, Берії, Кузнєцову, Жукову, Жданову (ЦАМО РФ, опис 7237, справа 2, аркуші 89-91). У цьому спецповідомленні йшлося про те, що на території окупованої Німеччиною Польщі заборонений проїзд цивільних осіб залізницею. Вже одне це мало насторожити керівників Радянського Союзу. І якщо дурний Сталін нічого не розумів, то наймудріший Жуков мав збагнути: німці щось затівають. Залізниці їм для чогось потрібні.

Жуков міг би в даному випадку і не думати своєю головою, бо Голіков повідомив причину змін, що відбуваються на польських залізничних лініях: німецькі війська через польську територію, крім іншого, підвезли до радянських кордонів 6995 вагонів боєприпасів та 993 цистерни пально-мастильних матеріалів. Голіков повідомляв не голі цифри, а давав розгорнуту картину з точним аналізом: от 16 основних залізничних вузлів, куди прибувають вагони з пально-мастильними матеріалами та боєприпасами. На станцію Острів - 4000 вагонів снарядів і 342 вагони ПММ; Сідлець - 1640 вагонів зі снарядами і 30 вагонів ПММ; Замостя - 236 вагонів ПММ...