Різун Богданович - Беру свої слова назад

Донька стратега Марія Георгіївна додає: «Його знання в різних галузях можна назвати великими, причому в таких, в яких, здавалося б, знання були ні до чого... Дивовижна простота, не розуму, звичайно ж, а серця. Він ніколи не підкреслював свою ерудицію, щоб якось принизити співрозмовника. З будь-якою людиною він знаходив потрібну мову, з селянином чи солдатом - свій, з академіком - свій, з музикантом - свій. І вже тим більше ніколи не чула я від нього слів "гнилих", навіть просто порожніх розмов» («Трибуна», 24 червня 2004 р.).

Та ерудиція була позамежною. Шкода тільки, що не знав стратег військової справи. Він уявлення не мав, скільки у нього в підпорядкуванні танків, літаків та гармат, дивізій, корпусів і армій. На війні не знав і, коли за мемуари засів, теж не поцікавився, не згадав. Навіть приблизно.

Тих, хто мав військову освіту, особливо академічну, Жуков ненавидів і публічно ображав. Так би мовити, знаходив для них свою мову. Генерал армії Микола Григорович Лященко свідчить:

«Жуков раптом запитав:

– Ви, напевно, академію закінчували?

– Так.

– Так і знав. Що не дурень, то випускник академії»

У той момент Лященко ще не був генералом. Він був полковником, командиром дивізії. Але й бойовому полковнику на війні, думаю, не радісно отримати такий комплімент від вищого командира.

Думку про те, що «розумники» були ні на що не здатні, Жуков повторював неодноразово. «Деякі з наших високоосвічених військових, професорів, опинившись у становищі командувачів на тих чи інших фронтах війни, не проявили себе з позитивного боку... Часом вони пропонували поверхневі вирішення складних проблем, які не укладаються в їхню професорську начитаність»(«Огонек». 1986. No 50. С. 8).

Даремно Жуков лютував. Поверхневі рішення пропонував без академічної освіти Тухачевський. Такі ж рішення пропонував і Жуков. А от Герман Капітонович Маландін поверхневих рішень не пропонував. Військова підготовка у нього була ґрунтовною. Закінчив Олександрівське військове училище, курси вищого начскладу при Військовій академії ім. Фрунзе та Академію Генерального штабу. До війни був на командних посадах до командира полку включно, на штабних посадах: начальник штабу бригади, дивізії, корпусу, заступник начальника штабу Київського особливого військового округу, крім того, був він і на викладацькій роботі у Військовій академії Генерального штабу. Його цінували скрізь. З командних посад його не хотіли відпускати на штабні, зі штабних - на викладацькі, а з викладацьких - знову на штабні. Заради інтересу я багато років шукаю негативні відгуки про Германа Капітоновича. Але поки безуспішно. Про нього кажуть: спокійний, витриманий, мудрий, культурний, людяний, грамотний. І воював добре. До речі, такої ж думки дотримувався і сам Жуков. На початку 1941 року після призначення на посаду начальника Генерального штабу Жуков потягнув за собою з Києва групу генералів. У їх числі був і Маландін. За рекомендацією Жукова Маландін був призначений на ключову посаду начальника Оперативного управління Генерального штабу. Війну завершив у Празі на посаді начальника штабу 13-ї армії. Після війни - генерал армії, професор, заступник начальника Генерального штабу.

І Маршал Радянського Союзу Говоров Леонід Олександрович поверхневих рішень не пропонував. З усіх радянських маршалів він мав найґрунтовнішу підготовку. Говоров закінчив: Костянтинівське артилерійське училище, Артилерійські курси удосконалення комскладу, вищі академічні курси при Військовій академії ім. Фрунзе, заочний курс академії ім. Фрунзе і Військову академію Генерального штабу. Сам був старшим викладачем на кафедрі тактики артилерійської академії Червоної Армії ім. Дзержинського і начальником цієї академії. Все це - до війни. Так що у війну вступив теоретично підкованим. І проявив себе видатним полководцем. Від надання звання генерал-майора артилерії до Маршала Радянського Союзу - 4 роки і 12 днів. Немає ні одного негативного відгуку про нього. Його поважали всі - від рядових солдатів до Верховного Головнокомандувача. А проведені ним операції - зразок для наслідування.

Микола Павлович Пухов з 1930 по 1941 рік - на викладацьких і штабних посадах. У червні 1941 року - начальник навчального відділу інтендантської академії РСЧА. Що з нього взяти, з інтенданта? У вересні 1941 року призначений командиром тільки що сформованої з резервістів 304-ї стрілецької дивізії. Воював добре. У січні 1942 року генерал-майор Пухов, переступивши відразу через три службові щаблі, був призначений командувачем 13-ї армії. Ось тут він себе і показав. 13-ю армією він блискуче і беззмінно командував до самого кінця війни. Відзначився в Курській, Вісло-Одерській, Берлінській, Празькій та інших операціях. Війну закінчив генерал-полковником, Героєм Радянського Союзу, кавалером шести полководницьких орденів першого ступеня. Такого комплекту бойових нагород не мав жоден радянський полководець. Тільки в 1956 році Маршал Радянського Союзу Соколовський наздогнав Пухова за кількістю полководницьких орденів. Але свій шостий полководницький орден Соколовський отримав не на війні, не за бойові дії, а за каральну експедицію в Угорщині. Тому можна вважати, що Пухова так ніхто і не наздогнав. Ось вам і «професор інтендантських наук».