Різун Богданович - Беру свої слова назад

Але Жукову все життя страшенно хотілося вірити, що без нього ні Сталін, ні Хрущов не могли прожити. І він про це розповідав зустрічним і поперечним.

Якби Брежнєв помер раніше за Жукова, то розповіді стратегічного генія збагатилися б ще одним епізодом: не міг Леонід Ілліч без мене ніяк, все хотів у владу повернути, зателефонував, поговорили, домовилися, шкода, старий кінці віддав недоречно, уже рука з пером до паперу тяглася указ підписати... Зовсім трішки не встиг... А так би...

Жукова всі любили. Завжди. Навіть коли його зняли з усіх постів, все одно любили. (Принаймні він так розповідав.)

Ось чудова історія: відсторонений від влади Жуков приїхав у санаторій.

«Був тихий час, і ворота замкнені. А сторож кудись відлучився. Стоїмо біля замкнених дверей і потрапити на територію не можемо. Раптом хтось з відпочивальників підійшов до хвіртки, глянув, щось пробурмотів і кинувся назад. Через кілька хвилин біжить ватага молодих офіцерів, радісно вітають, хтось кинувся шукати сторожа.

– Та що ж це, хлопці? - раптом крикнув капітан. - Це ж маршал Жуков! Давай навались.

І висмикнули ворота з петель, повалили їх на землю — витягнулися:

– Будь ласка, проходьте, товаришу маршале!

Так крізь стрій, під оплески, через повалені ворота пройшли на територію санаторію...»

Зворушливо і романтично.

А я звернув увагу на дріб'язок, на дрібничку: командував молодими офіцерами капітан... Звідки Жукову це відомо? В санаторії у нас було прийнято в піжамі ходити. І халат лікарняний ще видавали. Куди не йшло: в майці або в футболці м'ячик було прийнято ганяти. А тут - капітан у погонах. В санаторії. Не інакше як набирався бідолаха здоров'я, не знижуючи пильності та боєготовності, в погонах, в чоботях, при портупеї...

В даному випадку свідків, крім самого Жукова, теж не збереглося. Ніхто з тих молодих офіцерів, які зривали перед ним ворота, ніколи цей випадок не пригадав, ніхто про нього пресі не повідав. Адже цей випадок куди переконливіше прозвучав би в устах того самого капітана в погонах або одного з його товаришів. Але не знайшлося такого. Начебто і війни в ту пору великої не було, і за роками своїми молодими мали б вони Жукова пережити. І розповісти захопленим слухачам, як валили перепони на шляху стратега.

Але ось досада, свідків і на цей раз не виявилося.

А питання залишаються. Якщо молодими офіцерами командував капітан, то інші були меншого звання. Принаймні рівні йому. І тут ми потрапляємо в провал більшого масштабу: це якими ж вітрами Маршала Радянського Союзу Жукова, нехай навіть відставного і опального, занесло в санаторій, де набиралися здоров'я лейтенанти і капітани? Де це ви бачили, щоб у нас капітани з маршалами в одному санаторії по кущах горілку зі склянок-гранчаків хлебтали? Вкажи мені таку обитель...

Невже бідного Жукова в тому санаторії так і годували, як прийнято в нас годувати лейтенантів і капітанів? О, нещасний! Не інакше як на сірих вогких простирадлах спав, як у нас прийнято. І лікарі його ті ж лікували...

Нагадаю тим, хто забув: чотиризіркові генерали, Адмірали флоту, маршали і головні маршали родів військ, а тим більше Маршали Радянського Союзу, - це не номенклатура ЦК. Піднімай вище. Це номенклатура Політбюро. І не має значення, правиш ти чи відійшов від справ. Ти в номенклатурі Політбюро. І цим все сказано.

Ось приклад. Давно помер генсек. І розсипалася Комуністична партія з її ленінським Центральним Комітетом і вершиною вершин - Політбюро ЦК. Але залишилася номенклатура ЦК, а тим більше номенклатура Політбюро. У новій «демократичній» Росії хворіє дружина давно померлого генсека. І лікують її не деінде, а в Кремлівській лікарні. І відпочиває вона знову ж таки не де-небудь, а в «Барвисі». Безкоштовно. Та хто вона така? Та чому ж? За яким правом? А за таким. Номенклатура Політбюро. Віддай що належить. Віддай і не гріши.

Так ось, Жуков, опальний або відставний, не має значення, - це номенклатура Політбюро. Тому були збережені за ним усі привілеї та права. В тому числі Кремлівська їдальня та Кремлівська лікарня, і телефони «кремлівка» з «вертушкою», і персональна дача. Маючи все це, міг би Жуков і не рватись у ті санаторії, в яких лейтенанти з капітанами мешкали. Він туди й не рвався. Він теж набирався здоров'я в «Барвисі» і рівноцінних їй обителях. І немає в тих місцях замкнених воріт із п'яним сторожем. І немає там серед відпочивальників ні капітанів, ні майорів, ні генерал-майорів. І генерал-полковників там не буває. Рилом і званням не вийшли.