Різун Богданович - Беру свої слова назад

Про Жукові відомо, що в дитинстві на парі він проспав ніч на цвинтарі. Загорнувся в кожух, завалився серед могил, та й спить собі.

У 14 років під час пожежі в селі він увійшов в палаючу хату і врятував двох дітей.

Шкода, що свідків тих героїчних діянь не збереглося. Вірніше, зберігся тільки один. Це Георгій Костянтинович Жуков. Сам він про свої подвиги і повідав.

Він багато чого про себе розповідав.

Восени 1941 року, коли німецькі війська підійшли до Москви, коли в їх біноклі вже були видні зірки Кремля, Сталін призначив Жукова командувачем Західного фронту. В найкритичніший момент Сталін зателефонував Жукову і запитав: чи утримаємо Москву? Жуков рішуче відповів: відстоїмо!

Ситуація була на межі повного краху. Німець тиснув. Під напором, як нас учили, «переважних сил противника» радянські війська відходили. Але Жуков зі своїм штабом залишався на місці. Він наказав не відводити в тил свій командний пункт. І тоді командні пункти армій теж змушені були припинити відхід. А за ними командні пункти дивізій, бригад і полків пригальмували відкот на схід. Вони задкували назад, але швидкість відходу знижувалась і незабаром досягла нульової відмітки. Натиском ворога фронт стиснуло так, що командний пункт Жукова виявився майже біля переднього краю. Сталін зателефонував Жукову і нагадав, що такий стан дуже небезпечний. На це Жуков відповів: якщо я відтягну свій штаб, відтягнуться і штаби армій, а за ними і всі інші потягнуться...

Одним словом, і зверху йому рекомендували відійти, і знизу натиск, але Жуков не здригнувся. Він на своєму командному пункті залишався біля самого переднього краю. Так і встояли. Своєю особистою хоробрістю, всупереч нестримному відходу військ і рекомендаціям Сталіна Жуков утримав фронт і врятував Москву.

Звідки таке відомо?

З розповідей Георгія Костянтиновича Жукова.

А чи є свідки? Є й свідки. І дуже високого рангу: Маршал Радянського Союзу А.М. Василевський, головний маршал авіації А.Є. Голованов, генерал армії С.М. Штеменко.

Правда, свідки зовсім інше розповідають.

Ні одного зі свідків не можна викрити в злостивості. Василевський перебував із Жуковом у родинних стосунках, завжди добре відгукувався про Жукова. Але в даному випадку з версією Жукова не згоден.

Штеменко - найближчий соратник Жукова і один з найбільш довірених людей. Державний переворот восени 1957 року готував тріумвірат: міністр оборони Маршал Радянського Союзу Жуков, начальник ГРУ генерал армії Штеменко і перший заступник начальника ГРУ генерал-полковник Мамсуров при схвалльному нейтралітеті голови КДБ генерала армії Сєрова. Мамсуров зрадив Жукова, а Штеменко виявився вірним до кінця. Він завжди писав про Жукова тільки добре. Але і він в даному випадку з версією стратега не згоден.

Головний маршал авіації Голованов у клані Жукова не перебував. Їхні стосунки завжди були холодними з памороззю, бо на війні Голованов підпорядковувався тільки Верховному Головнокомандувачу, а заступнику Верховного не підкорявся. Демонстративно. За це Жуков особисто викреслив Голованова зі списку кандидатів у Герої Радянського Союзу за Берлінську операцію. Однак Голованов не був ні дріб'язковим, ні мстивим. У 1957 році Жукова рішуче скинули з усіх постів. Вся зграя підлабузників і лизоблюдів сипнула від скинутого з висот стратега. А Голованов приїхав до Жукова слово добре сказати, поговорити «за жисть», чим немало здивував Георгія Костянтиновича.

Так от: благородний Голованов у даному випадку теж із версією Жукова категорично не згоден.

Жуков мав намір розділити штаб Західного фронту на два ешелони. Невелику частину, віддавши Москву Гітлеру, розмістити на східній околиці столиці, а основну частину штабу Західного фронту винести в район Арзамаса, тобто на 400 кілометрів на схід від Москви. Сам Жуков поки до Сталіна з цим питанням не звертався. Але зверталися його підлеглі. 7 жовтня 1941 року в розпорядження командувача Західного фронту поступив член Військової ради ВПС РСЧА корпусний комісар П.С. Степанов для координації дій авіації в інтересах Західного фронту (М.Н. Кожевніков. Командування і штаб ВПС Радянської Армії у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.. М., 1977. С. 61). Негайно Сталін надав Степанову звання армійського комісара 2 рангу, для того щоб підняти його авторитет і вплив. Незабаром командувачем Західного фронту став Жуков, а Степанов залишався при ньому. Ось він же і звернувся до Сталіна.