І старалися. Три чверті століття. Не шкодуючи себе, примовляючи: щоб у сусіда хата згоріла!
І знаходяться люди, що повторюють з гордістю: адже наш автомат на гербі Мозамбіку!
Але все ж головна собака зарита зовсім в іншому місці.
І я вам це прокляте місце зараз вкажу. Радіючи появі «Калаша» на гербах африканських князьків, ми якось зовсім випустили з уваги, що нам же самим мати зброю в особистому користуванні не належало. У радянських магазинах автомати не продавали. І не тільки автомати. У магазинах навіть і звичайний пістолет купити було неможливо. Зі зброєю могли ходити чекісти, міліціонери та військові. Але тільки при виконанні службових обов'язків. І якщо офіцера з дівчиною зустріла на вулиці зграя малолітньої шпани, то захищати офіцерську честь він міг тільки кулаками. А шпана нападала, тільки маючи явну чисельну перевагу. І озброєна була арматурними прутами.
Пошелестімо сторінками великої російської літератури і з подивом виявимо наявність зброї у всіх наших улюблених героїв. Думкою-блискавкою пронісся-прогуркотів по нетлінних творіннях Толстого і Купріна, Лермонтова і Чехова, Пушкіна і Достоєвського, Лєскова і Салтикова-Щедріна. Подиву не стримати: ось у «Дубровському», наприклад, є епізод про те, як репетитора-французика заштовхнули заради потіхи в кімнату з величезним страшним ведмедем. Мишко принюхався, став на задні лапки й пішов на бідного мусью. Той, не будь дурнем, дістав з кишені маленький пістолет, вставив Мишку у вухо та як бабахне. Мишко як стояв на задніх лапках, так і перекинувся. Збігся люд, але ні в кого питання не виникло: так звідки у тебе, мусью, шпалер у кишені? Чи на кордоні не шманали? Чи тут, у нас, зброєю придбав?
А в Радянському Союзі викрили б. І дали б термін.
Так от, панове, товариші та братці, так повелося з найдавніших часів: вільна людина - це той, хто озброєний. У багатьох країнах мати зброю заборонялося божевільним, інородцям і рабам. А в царській Росії навіть інородці зі зброєю ходили, як той мусью зі шпалером. Тільки рабам у будь-яких країнах і в усі часи забороняли мати зброю.
І радянським громадянам мати зброю не належало. І громадянам вільної Росії - теж.
Громадяни вільної Росії, до якої категорії себе віднесете? До інородців або божевільних?
Відповідаю: вас вважають божевільними й інородцями у вашій власній країні.
А ще - рабами.
Отже: для чого ж ракети на Кубі?
Відповідь проста: для вирішення проблеми Берліна та Німеччини в цілому.
Задум полягав у тому, щоб у вересні та жовтні 1962 року таємно розгорнути потужне угруповання радянських військ на Кубі, перенасичене ядерними боєприпасами. А 12 листопада 1962 року товариш Хрущов мав прибути на Кубу з офіційним візитом. Зрозуміло, на крейсері. І повинен був підписати договір з Кубою про розміщення радянських військ на цьому благодатному острові. І оголосити всьому світу: он скільки тут у нас усього! А в Радянському Союзі - іще більше! Якщо у вас, панове, таке сусідство викликає занепокоєння, давайте мінятися: ви виводите американські війська з Західної Німеччини (а заодно - британські та французькі), ми виводимо свої з Куби.
А інакше...
Але Джон Кеннеді знав, що інакше нічого страшного не трапиться. Немає в Радянського Союзу ракет, щоб стріляти по Америці зі своєї території, а ті, що на Кубі, є гранично вразливими. Кеннеді був попереджений, що радянські генерали і маршали добре знають про жахливе радянське відставання в ракетах і зарядах, тому війну не почнуть. А тому нема чого боятися грюкоту хрущовського каблука по трибуні ООН, і поступатися його вимогам нічого. Нехай Хрущов грає надувними м'язами.
Заради того, щоб остаточно не заганяти Хрущова в кут, Кеннеді міг легко погодитися на вивіз 15 ракет з Туреччини, бо вони вже були непотрібні, бо рішення про відмову від цих ракет і так було прийнято.
Джон Кеннеді знав, що все радянське угруповання на Кубі - це обмінний фонд.
І полковник Пеньковський це довів американським і британським розвідникам на найпростішому прикладі. Зараз, знаючи повністю розклад сил, ми й самі можемо це вирахувати й переконатися в тому, що угруповання на Кубі створювалася саме для обміну.
Отже, на Кубу доставили 164 ядерні боєприпаси.
Готувалися перекидання на Кубу додатково бригади ракет 8К11 (18 пускових установок, на кожну з яких півтора комплекти ракет і ядерних зарядів для них). Туди ж був готовий відправитися цілий флот, у складі якого, крім усього іншого, задумувалося мати 7 дизельних ракетних підводних човнів і два ракетні есмінці. У цьому випадку кількість зарядів на Кубі звернула б за дві сотні.
Читать дальше