Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Найцікавіше полягає в тому, що Радянський Союз ніколи цими ракетами Америці не погрожував. Навпаки, і Хрущов, і міністр закордонних справ товариш Громико, і посол в США, і представник при ООН дружно брехали, що ракет на Кубі немає!

Правда, цікаво виходить: розмістили ракети під пальмами заради того, щоб залякати Америку і врятувати бідну Кубу, але лякати не стали, навпаки, заспокоювали: так ви не бійтеся, немає тут у нас ракет!

Так от: ракети завезли на Кубу не заради порятунку Фіделя Кастро і його режиму. Мета була інша.

Зовсім смішне пояснення про американські ракети в Туреччині. Мовляв, через них все й почалося. Дізнався Хрущов: якщо ракети з Туреччини запустити, то вони в Радянському Союзі будуть через кілька хвилин. І вирішив Микита, що потрібно з цим неподобством кінчати, потрібно змусити американців ці ракети прибрати.

Добре. Погодимося. Але в Туреччині було 15 ракет. А в Італії та Великобританії ще 90 з тими ж характеристиками. Якщо 15 прибрати, а 90 залишиться, то невже Хрущову від того легше стане?

Невже через тих п'ятнадцяти ракет треба було світ на грань Третьої світової війни ставити? Адже в Атлантиці та в Середземному морі на дев'яти атомних ракетних підводних човнах є ще 144 «Поларис» з набагато більш високими характеристиками і в багато разів менш вразливих.

Чому 15 ракет у Туреччині так схвилювали Хрущова, а набагато більша кількість у Британії, Італії, Атлантиці й Середземному морі не схвилювали?

І якщо вся справа в тому, щоб зрівноважити 15 ракет у Туреччині, то навіщо на Кубу везти ракетну дивізію, дві зенітно-ракетні дивізії, два полки фронтових крилатих ракет і полк протикорабельних ракет? Навіщо бомбардувальники Іл-28? Навіщо 164 заряди? Навіщо 5-й флот з крейсерами і підводними човнами?

Якщо все заради того, щоб забрати 15 ракет з Туреччини, то навіщо брехати в ООН?

Як тільки американці дізналися про наші ракети на Кубі, як тільки оголосили всьому світу, слід було категорично заявити: так! Наші ракети на Кубі! Забирайтеся з Туреччини, і ми заберемо з Куби!

Хто б на це заперечив? Хто б засудив миролюбний Радянський Союз?

Але наші брехали, безсоромно й нахабно: немає в нас ракет на Кубі!

Припустимо на мить, що радянські ракети на Кубу завезли для того, щоб змусити Америку прибрати свої ракети з Туреччини. Але при цьому радянські ракети завезли так, щоб ніхто про це не дізнався, щоб на їх появу Америка ніяк не реагувала, отже, своїх ракет з Туреччини не виводила...

Коли припекло, коли публічно викрили у брехні, Хрущов згадав про ракети в Туреччині: добре, я забираю радянські ракети з Куби, але й ви заберіть...

А міг би вимагати, щоб забрали не тільки з Туреччини, але, наприклад, ще й з Італії. Чому ні?

Міг би Хрущов вимагати забрати 60 ракет з Великобританії. Так забрали б! Ніхто б і не заперечив.

Справа тут ось у чому. Сполучені Штати різко обігнали Радянський Союз в галузі створення ракет на твердому паливі. І тому американці могли дозволити собі розгорнути відразу дві грандіозні програми: масове будівництво атомних ракетних підводних човнів, по 16 ракет «Поларис» на кожному, і ракет «Мінітмен» у шахтах.

У 1962 році обидві ці програми вже принесли рясні плоди. А до кінця 1963 року на бойовому чергуванні стояло 450 ракет на твердому паливі «Мінітмен» у шахтах і 256 ракет на твердому паливі «Поларис» на 16 атомних ракетних підводних човнах. При цьому останні шість човнів - нового типу «Лафаєт» з новим варіантом ракети «Поларис А-2». Розгортання програми «Мінітмен» і будівництво атомних ракетних (як, втім, і торпедних) підводних човнів продовжувалось і далі в такому ж шаленому темпі.

Про те, що в 1963 році станеться такий ривок у ракетному озброєнні США, в 1962 році знали всі, кому про це хотілося знати. Ці програми ніхто не приховував. Ці програми відкрито й гаряче обговорювалися в Конгресі та в пресі. На тлі такого бурхливого розвитку ракет на твердому паливі рідинні ракети «Тор» і «Юпітер» вже не виглядали такою ефективною зброєю, як раніше. Вони більше американцям були не потрібні. У ракет на рідкому паливі стільки недоліків: до старту довго готувати, доводиться утримувати безліч людей найвищої кваліфікації, цілу орду всяких машин, дорогі та складні стартові комплекси, які занадто вразливі...

І було вирішено ще в 1961 році ракети середньої дальності «Тор» і «Юпітер» з озброєння через два роки зняти, з Великобританії, Італії та Туреччини вивезти. Про те, що в 1963 році ракети приберуть не лише з Туреччини, але ще й з Італії і Великобританії, знали не тільки у Кремлі та Генеральному штабі. Про це міг дізнатися кожен, хто вмів читати англійською мовою.