Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Джону Кеннеді все це набридло, і було оголошено, що найближчим часом він звернеться до нації з важливим повідомленням. Що такого особливо важливого міг у той момент повідомити президент США своєму народу і світу? Та тільки те, що він переходить до рішучих дій.

Хрущов здригнувся.

Відкритим текстом просто через радіо Хрущов звернувся до Америки: Ракети забираю! Все! Кінець кризи!

А щоб не осоромитись остаточно - невеликі умови: якщо ви Кубу не чіпатиме, якщо свої ракети з Туреччини заберете.

- Так тому і бути, - відповів Кеннеді.

Радянський контингент був швидко виведений з Куби. Вивезли винищувачі та бронетранспортери, ракети і заряди, артилерійські гармати й бомбардувальники. Ракети вантажили на кораблі в поспіху, перетворюючи в металевий брухт. Будь-яка вм'ятина означала, що запускати таку ракету не можна. А вм'ятин, саден і щербин було з надлишком.

Навантаження ракет в порту Маріель для відправки в СРСР 5 листопада 1962.На пристані - вантажівки з ядерними боєголовками.

Винищувачі МіГ-21, бомбардувальники і торпедоносці Іл-28 вантажили на палуби радянських торгових суден під пильними поглядами американських контролерів. А можна було і не вантажити, а розбити їх молотами на місці або втопити в морі. Після повернення додому їх все одно довелося списати.

Підйомники ракет очікують відправки в СРСР в порту Маріель.

Відхід з Куби був принизливим. Радянські воїни йшли як шкідливі школярі, під свист і улюлюкання американської матросні, під рев розвідувальних літаків, які, тепер уже нікого не соромлячись, носилися над районами завантаження, над чахлими гаями, які зовсім недавно називалися грізним терміном ППР - польові позиційні райони.

Криза завершена. Радянські ракети повертаються додому під пильним контролем супостата. Американський розвідувальний літак RF-101 над портом Касильда зняв не тільки шість ракетних транспортерів на палубі, але і власну тінь (6 листопада 1962 р.).

Патрульний літак ВМФ США супроводжує радянське судно, що йде з Куби. На палубі під стрілами кранів видно декілька незачохленних корпусів ракет.

Ви йдете на тихохідному, неповороткому суховантажі. Трюми напхані зброєю, яка ще вчора була такою грізною. Але ви беззахисні і беззбройні. А поруч пре витончений сірий американський есмінець, і капітан нахабно скалить зуби, і матросня презирливо кидає недопалки за борт, гидливо спльовуючи...

Суховантаж «Полтава» відвозить ракети в СРСР.

Колами обведені стартові кільця, розміщені на палубі в кузовах вантажівок.

І тут саме час поставити запитання: а навіщо взагалі Хрущов привіз ракети на Кубу?

Будь-який наймудріший офіційний історик нам дохідливо пояснить: якщо стріляти з Куби, то скорочується польотний час. Раптовість удару - ось у чому виграш!

Пояснення переконливе, але тільки для тих, хто не розібрався в ситуації.

Ракетний удар з території Радянського Союзу в більшій чи меншій мірі міг бути раптовим. Зрозуміло, за умови, якщо у вас є, чим наносити такий удар.

У 1962 році не було засобів боротьби з балістичними ракетами, не було й надійних засобів виявлення запущених на вас ракет. Останній ступінь або навіть просто бойова частина ракети на дикій швидкості раптово з'являлися з-за обрію. Не грало великої ролі, летять вони з далекої відстані чи з ближньої.

Але! Якщо ракету готують до старту в сибірській тайзі, ви цю підготовку бачити не можете. Територія величезна, райони розташування ракет дикі, безлюдні, з доброю охороною. Відомості про ракетний удар надходять на ваш командний пункт у момент, коли бойові частини радянських ракет, немов зірочки, з'явилися на вашому горизонті. Якщо у вас є час, натисніть на кнопки удару у відповідь. Але запущені на вас бойові частини ви вже нічим зупинити не зможете.