Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

А Іван Олександрович у разі чого підтвердить: так, ось намагаємося під американського (або британського) посла клини вбити. Тільки поки нічого не вийшло. У розвідці кавалерійським нальотом не візьмеш. Тут довга кропітка робота...

Пеньковський був легендований так, що запідозрити або викрити його було неможливо.

Але біда прийшла з іншого боку.

Члену Президії Центрального Комітету Комуністичної партії, другій людині в Радянському Союзі товаришеві Козлову Фролу Романовичу донесли, що хтось із генералів у найвищих колах військового керівництва або, можливо, навіть з маршалів саботує рішення керівництва країни і передає противнику зовсім таємну, особливої важливості інформацію. Більш того, товаришеві Козлову стало відомо, яка саме інформація йде.

Тому, що відомості були виняткової важливості, виявилося просто вирахувати коло допущених до кожного шматочка інформації. А від того, що відомості були різноманітними, вийшло кілька груп посвячених. Зіставлення списків виявило тих, хто був одночасно допущений до всіх цих абсолютно таємних шматочків.

Навколо кожного маршала, навколо кожного чотиризіркового генерала - потужне кільце стукачів: водії, ад'ютанти, покоївки, прибиральниці, кухарі, офіціантки, банники, масажисти, - тобто всі ті, кого в 1980 році в момент настання комунізму не стане, всі ті, без кого в 1961 році життя державного чи військового діяча неможливе. Вся ця челядь, іменована в ті часи обслугою, - вербувальна база КДБ. Всі вони, всі без єдиного винятку, давали підписку про співробітництво ще в момент прийому на роботу. А охоронці - це співробітники КДБ без усякого маскування. Охоронців у ті часи чомусь називали прикріпленими. Першим пунктом їх обов'язків значилася не охорона підопічних, а спостереження за ними. Охорона та фізичний захист значилися тільки четвертим пунктом обов'язків. Так от, усім цим людям, від прикріплених до кухарок, була поставлене бойове завдання: пильність підсилити, особливу увагу звернути на такі моменти..., доповідати щодня.

Через тиждень, 20 грудня 1961 року, голова КДБ генерал-полковник Семичастний доповів товаришеві Козлову: витік інформації йде від Головного маршала артилерії Варенцова через начальника ГРУ генерала армії Сєрова. Кур'єром служить полковник ГРУ Пеньковський Олег Володимирович.

В Москві Пеньковський міг абсолютно не боятися стеження КДБ. Він майже відкрито зустрічався з американськими і британськими розвідниками в центрі Москви, в найшикарніших готелях і ресторанах. Адже це його робота - заводити знайомства серед потенційних носіїв ворожих таємниць, спілкуватися з чужоземцями, вивчати їх, виявляти слабкості, інтереси і захоплення, а потім вербувати. У Москві тисячі офіцерів КДБ і ГРУ займаються цією шляхетною справою. Так що Пеньковський був надійно захищений від удару з фронту.

Але полковник Пеньковський був крайнє уразливий для удару в спину. Відомості надійшли зі США. Його здали ті, кого він рятував. Удар з цього боку був смертельним, ухилитися від нього було неможливо. Навіть теоретично.

У комунізму є одна цікава особливість. Його не можна розуміти частково. Його не можна частково не розуміти. Якщо не розумієш - то нерозуміння тотальне, глибоке і повне. Але якщо вже зрозумів, то до самого кінця, до краю.

Видатний британський письменник Джордж Орвел зрозумів комунізм повністю. І описав його у великому романі «1984»: осяйна перспектива прийдешнього щастя для всього людства, геніальний вождь на чолі суспільства, єдино правильне вчення, війна проти всіх, хто не з нами, оглушливий дзвін пропаганди, яка мовить про неймовірні досягнення, могутня таємна поліція, поголовне стукацтво, брудні вулиці, розбиті будинки, брак усього, черги, жерти нічого, каламутна сивуха в якості випивки. Але зате вже таємна поліція працює з ювелірною точністю.

Мудрий британець помер у 46 років. Він не дожив до епохи «Кузькіної матері» та Третьої програми Комуністичної партії Радянського Союзу, яка обіцяла сліпуче щастя через 20 років, до 1980 року. Але все, що він виклав у своїй книжці, повторилось у справі Пеньковського. Таємна поліція спрацювала так, що її подвиг можна вписувати в підручник контррозвідки.

Для керівного складу Комуністичної партії, таємної поліції та армії товариш Сталін будував величезні будинки з просторими світлими квартирами. Пеньковський був полковником, але працював на посаді генерала, а свого часу, працюючи в Туреччині, займав одночасно відразу дві генеральські посади. Тому жив він у генеральському будинку, вікна його квартири виходили на набережну Москви-ріки. Заглянути у вікна його кабінету було неможливо, оскільки високо. Тому він розкладав цілком таємні інструкції біля вікна і знімав їх. Тут більше світла. А товариші з КДБ примудрилися - спостережний пост з надпотужною оптикою (ясна річ, західнонімецькою) було розгорнуто у квартирі будинку на іншій стороні досить широкої судноплавної річки.