Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Хрущов - у руках товаришів з гарячими головами і холодними серцями. Він прилетів до Москви. І тут 13 жовтня 1964 року люди, яких Хрущов сам піднімав з грязі просто в князі, висловили йому все, що про нього думають. Хрущов того дня був знятий з усіх посад. Наступного дня, 14 жовтня, рішення партії було оформлене офіційно.

Через п'ять днів, 19 жовтня 1964 року, начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР Маршал Радянського Союзу Бірюзов Сергій Семенович загинув у авіаційній катастрофі.

Поки Хрущов був при владі, його ніхто не чіпав, але справу Пеньковського йому не забули і не пробачили.

Часто чую: але ж ідея правильна! Це втілення великої ідеї злочинне і безглузде.

Не будемо сперечатися. Але помітив тенденцію. Заради втілення великої ідеї у всьому світі загинули сотні мільйонів людей. Але скрізь, у Радянському Союзі та Албанії, в Китаї та на Кубі, у Північній Кореї й Угорщині, в Румунії та Камбоджі, у В'єтнамі й Ефіопії численні спроби втілити велику ідею в життя завжди мали однаковий результат: кордон на замку, тотальний розгул бюрократії, концтабори, нескінченні черги, брак усього, голод, масове знищення людей, всевладдя таємної поліції, поголовне стукацтво і великий вождь на чолі країни, який ішов з поста тільки в результаті перевороту або смерті.

За ціле століття спроб (і катувань) ні в кого нічого доброго не вийшло: тільки осяйне сліпуче завтра при сірому і брудному сьогодні.

Так давайте ж прикинемо: чи могла бути ідея великою, якщо всі її прихильники - злочинці та дурні?

Але й Семичастному не вдалося. Будь-яку змову готує група. Змовники, дорвавшись до влади, відразу починають її ділити. У групі тут же починається жорстока боротьба, в якій виживає один. Решту він вбиває або виганяє з вершин влади.

Один з найактивніших ініціаторів і учасників змови проти Хрущова очільник КДБ генерал-полковник Семичастний незабаром після успішного повалення Хрущова злетів зі свого поста і його відтіснили від керування країною.

Після Карибської кризи і повалення Хрущова Радянський Союз мляво увійшов у історичну епоху, яку навіть офіційна пропаганда називає застоєм. Застій тривав довго. Але за дивною примхою долі Радянський Союз не розсипався ураз саме завдяки Хрущову.

Сталін вважав: торгувати ресурсами - торгувати Батьківщиною. І не торгував. Поставки природних ресурсів у окуповані Червоною Армією країни мали на меті не отримання прибутку, а далекосяжні політичні цілі.

Те ж саме - з поставкою ресурсів Гітлеру. Не заради прибутку це робилося, а заради того, щоб Гітлер з нашою допомогою зруйнував демократичні країни Європи.

А Хрущов проклав трубу зі сходу на захід. Вся економіка Радянського Союзу сиділа на цій трубі. Тому Радянський Союз не звалився швидко, тому гниття тривало ще три десятки років.

Але країна потроху потопала в трясовині. Було два виходи: нічого не робити або вириватися з трясовини.

Якщо нічого не робити, то так повільно і засмокче.

Якщо вириватися, засмокче швидко.

Брежнєв нічого не робив і щасливо правив 18 років. За ним ще два старці пішли тим же шляхом.

А Горбачов рвонувся...

Якби полковник Пеньковський не виконав своєї історичної місії, то життя наше було б зовсім іншим. Якби було взагалі.

Зрозуміло, що американці ніколи не визнали того, що провал Людини, яка врятувала світ, на їхній совісті. Тільки деякі дослідники називають ім'я співробітника Центру національної безпеки США Джека Данлепа (Jack Dunlap), який здав Пеньковського. Але ж і за ним хтось стояв.

Мені претензій прошу не висувати, в суд не тягнути, я цього імені не називав. Тільки нагадав, що деякі західні дослідники це ім'я називають.

Але вірю, що колись історія Пеньковського буде описана і з того, не видимого нам боку.

Радянським же чекістам треба було приховати факт отримання інформації про Пеньковського з іншого боку океану. Заради цього була вигадана історія про те, як у Москві стежили за англійської жінкою з дитиною, до якої підійшов чоловік і простягнув коробку цукерок. За ним, мовляв, пішли слідом, встановили особу, почали стежити.

Мовляв, ми самі без сторонньої допомоги у всьому розібралися.

Кремлівська пропаганда зробила все можливе і навіть більше, щоб подати полковника Пеньковського негідником і мерзотником. Уже в ході процесу його рясно поливали брудом - він, мовляв, пропалював життя в питних закладах, наводили приклади: пив у ресторані шампанське з жіночої туфельки...