Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

У Дебальцевому, за приблизним розрахунком (точні цифри невідомі), 5000 із 8000 російських вояків були професійними військовослужбовцями-контрактниками. Проте російським фаховим військовим знадобилося чимало часу, щоб витіснити з Донецького летовища українських «кіборгів». Для тривалішого вторгнення та окупації України Путін мусив би застосувати половину або й більшу частину своїх збройних сил.

Спроба «пробити» сухопутний «міст» через Маріуполь до Одеси була б чимось неймовірним, позаяк армії вторгнення довелося б пересуватися великою територією через чотири області та непривітну місцевість. Гібридна війна успішна лише тоді, коли «зелені чоловічки» можуть сховатися серед місцевих прихильників, знайти яких виявилося складно навіть на більшості теренів Донбасу. Путінська головоломка в Україні полягає в тому, що його концепція «російського світу» не може похвалитися популярністю в Україні. У разі спроби просування вглиб української території російські окупаційні сили ризикують натрапити на ворожість місцевого населення та партизанський спротив. У роки Другої світової війни українські націоналісти та сталінський режим сумарно мобілізували в Україні близько 300 тис. партизанів. Російський доброволець, який воював на боці «ДНР» і не приховував своїх фашистських поглядів, розповідав про свій досвід спілкування з місцевими жителями, які долучилися до збройних формувань кремлівських маріонеток: «Починаєш пояснювати, що ти російський націоналіст, приїхав битися за “Новоросію”, за російських людей. Вони кажуть: “Які росіяни? Ми — українці. Яка “Новоросія”? Ми взагалі хочемо жити автономно що від Росії, що від України”» [1038] Дмитро Волчек. ‘Зброя бойовикам йшла з Москви — російський фашист, який не любить Путіна, але воював за «Новоросію»’, Радіо Свобода , 9 березня 2016. .

На першому етапі конфлікту чималу частину бойових дій вели українські добровольчі батальйони. Хоча західні медії зосередили увагу головно на націоналістичних підрозділах і батальйонах, фінансованих олігархами, які разом становили меншість серед п’яти десятків добровольчих формувань, набагато цікавіше, що значну частину добровольців у націоналістичних батальйонах складали російськомовні бійці. Командир батальйону «Азов», уродженець Харкова Андрій Білецький зазначав, що «половина “Азова” говорить російською мовою. Але вони вмирають і вбивають за Україну» [1039] ‘Андрей Билецкий: «Половина “Азова” говорит на русском языке. Но они умирают и убивают за Украину»’, Левый берег , 10 декабря 2014. . Сотні етнічних росіян з України та Росії, які воювали у «Правому секторі» та «Азові», пояснювали свою підтримку України зовсім не антиросійськими мотивами. «Помор» із Мурманська розповів: «Це не російсько-українська війна. Це війна між ватниками і неватниками , путінцями та антипутінцями». Інший російський опонент Кремля в українських лавах Ілля Богданов наполягав, що путінський режим насправді не є націоналістичним, оскільки не піклується про свій народ і звинувачує в усіх соціальних проблемах Захід. «Справжній націоналіст визнає помилки своєї країни і намагається їх виправити», — додав він. Богданов зазначив, що деякі російські націоналісти підтримували Євромайдан, проте Путін спокусив їх приєднанням Криму [1040] Allison Quinn. ‘Foreigners Who Fight and Die for Ukraine: Even Those Killed Get No Recognition’, Kyiv Post , 24 April 2015. .

Добровольчі батальйони не були «набродом неконтрольованих ультраправих екстремістів», а мали «високий рівень мотивації та патріотичного обов’язку» [1041] Rosaria Puglisi. ‘Heroes or Villains? Volunteer Battalions in Post-Maidan Ukraine’, IAI , no. 15 (8 March 2015). . Саме їхньою заслугою є те, що 2014 року Росія не змогла окупувати значно більшу територію [1042] Montana Hunter. ‘Crowdsourced War: The Political and Military Implications of Ukraine’s Volunteer Battalions, 2014–2015’, JMSS , vol. 18, no. 3 (2018): 96. . «Добровольчий український корпус» «Правого сектора» (ДУК) був першим підрозділом, який прорвав російське кільце облоги навколо Донецького аеропорту (ДАП) і прийшов на допомогу його захисникам.

Українські оборонці ДАП стали відомими як «кіборги» за те, що витримали облогу професійних російських військових, у тому числі морських піхотинців, та маріонеток упродовж 242 днів, з травня 2014 по січень 2015 року «Кіборги» та вояки українських аеромобільних бригад із Житомирщини і Миколаївщини — двох областей, представники яких зазнали непропорційно високих втрат особового складу, — були високо мотивовані, добре навчені й завдали значних втрат противнику.