Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

302

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали: у 2 т. — Т. 1. — К., 2015. — С. 179.

303

Там само. — С. 211—212.

304

Там само. — С. 212.

305

Там само. — С. 211.

Гетьман П. Скоропадський та німецький імператор Вільгельм ІІ. 5 вересня 1918 р., палац Вільгельмсхей поблизу Каселя (Німеччина)

Наступним кроком у здійсненні національної шкільної реформи стало розв’язання питання про створення умов для запровадження української мови в середній школі. Тут міністерство згідно з раніше проголошеними принципами поступовості в українізації гімназій та училищ спершу зосередилося на створенні нових українських гімназій. Ще навесні 1917 р. силами української громадськості в Києві, Чернігові, Полтаві, Харкові, Одесі, Катеринославі, Херсоні та ін. містах були відкриті перші українські гімназії. За часів Гетьманату всі вони одержали статус державних і фінансове забезпечення. Улітку 1918 р. у столиці України вже були три державних українських гімназії. Першими директорами середніх національних державних шкіл були відомі українські освітяни та педагоги: І. Власенко, В. Дурдуківський, Г. Козленко (Київ), М. Плевако (Харків), П. Дорошенко, згодом — А. Верзілов (Чернігів) та ін. Слід зауважити, що ці гімназії дуже швидко здобули популярність і невдовзі до них почали переводитися учні з російських гімназій, бажаючи одержати національну освіту306. Створення українських середніх шкіл набрало масового характеру влітку 1918 р., коли було відкрито 54 гімназії з українською мовою викладання в різних повітових містах України, на осінь — ще 40 гімназій і 10 училищ. Усього, за підрахунками Д. Дорошенка, наприкінці гетьманування П. Скоропадського в Україні було відкрито близько 150 українських середніх шкіл. Ті, що були створені місцевими самоврядуваннями, одержали фінансову підтримку від Міністерства народної освіти, яке 3 вересня отримало від Державної скарбниці 400 тис. крб на ці витрати307. В усіх російських гімназіях на Україні міністерство ввело обов’язкове вивчення української мови, літератури, географії та історії308.

Незважаючи на ці кроки, на адресу керівництва Міністерства народної освіти було чимало закидів з боку українських діячів, переважно соціалістичної орієнтації, щодо повільних темпів проведення українізації шкільної освіти. Однак саме завдяки його зусиллям удалося досягнути значних успіхів у цьому процесі. Передусім цьому сприяли заходи уряду, який не лише прагнув надати українізації системного характеру, а й забезпечив державну фінансову підтримку. Згідно з постановою уряду від 6 серпня 1918 р. на утримання існуючих та відкриття нових вищих початкових шкіл із Державної скарбниці було асигновано 20 726 712 крб309. У той же день був прийнятий закон про об’єднання всіх типів нижчих початкових шкіл (одно- і двокласних сільських шкіл та парафіяльних шкіл), зміну їх штатів та збільшення державної допомоги школам. Крім того, було уніфіковано службові права і права на грошове утримання вчителів усіх цих шкіл310.

Іншим не менш важливим напрямом діяльності Міністерства освіти були заходи стосовно підготовки кадрів учителів для української нижчої та середньої школи. Із цією метою створювалася мережа курсів українознавства для вчителів, які розпочали свою роботу влітку 1918 р. Відповідно до закону від 2 червня було виділено 2 184 790 крб на проведення курсів, де мали можливість прослухати лекції вчителі середніх шкіл, вищих і нижчих початкових шкіл, а також майбутні лектори з українознавства. Для останніх окремо було виділено 28 910 крб. Перші курси було відкрито в Києві 10 червня, згодом їх мережа вкрила всі місцевості України311. Міністерство не оминуло своєю увагою й українські землі Холмщини, Підляшшя і Полісся, окуповані австро-угорськими та німецькими військами. Тут, починаючи з 15 червня 1918 р., відбулися три випуски курсів з українознавства, слухачами яких були 600 вчителів із зазначених повітів західноукраїнських земель. Згідно з розпорядженням губернського комісара освіти на Холмщині викладання в них могли проводити лише вчителі, що прослухали лекції на згаданих курсах312. Двадцять дев’ятого червня 1918 р. із слухачами літніх учительських курсів у Києві зустрівся гетьман П. Скоропадський313.

306

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 239.

307

Там само. — С. 240.

308

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали. — Т. 2. — С. 201.