Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Тривалий час в українській історіографії побутувала думка, що хліб і продукти харчування німецька та австро-угорська влада одержувала від України безкоштовно, лише за військову допомогу, яку надала за Берестейською угодою. Це далеко не так. Хоча й сьогодні дослідники ще не мають конкретних цифр щодо грошових коштів, що їх Українська Держава виручила за постачені продукти харчування та ресурси до Німеччини та Австро-Угорщини. Відомо, що гетьманська влада не встигла ці кошти спрямувати на розвиток економіки та народного господарства, і вони залишилися на рахунках Української Держави в державних банках Німеччини, Австрії та Угорщини. Здобувши владу внаслідок політичного перевороту, Директорія протягом двох років вимагала від колишніх країн союзниць повернення Україні грошей за постачені згідно з торго­вельно-­економічними договорами товари. Першою відшкодування УНР здійснила Німеччина (400 млн нім. марок з українських конто в Рейхсбанку)296, згодом — Австрія та Угорщина. Відомо, що лише протягом листопада 1920 р. УНР одержала 5 676 527 австрійських крон і 13 грудня 1920 р. ще 1 613 962 австрійських крони від угорського уряду (з конто УНР в Австро-Угорському банку)297. Ці кошти використала республіканська влада для утримання дипломатичної служби УНР, екзильного уряду, роботи з інтернованими вояками в Польщі тощо.

За часів гетьманування П. Скоропадського спостерігалося певне економічне піднесення України. Цьому значною мірою сприяли відновлення приватної власності, підтримка урядом вільного підприємництва. Було налагоджено вільний грошовий обіг, зміцнено національну валюту, створено державний бюджет, відкрито кілька українських державних банків, засновано нові акціонерні компанії, відроджено промислові підприємства та біржі. Поступово було відновлено залізничний рух, реорганізовано державний флот.

268

Україна: Хроніка ХХ століття: Рік 1918. — С. 265.

269

Народна воля. — 1918. — 28 липня.

270

Рубльов О. С., Реєнт О. П. Українські визвольні змагання 1917—1921 рр. — С. 122.

271

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). — Т. 2. — С. 62.

272

Нариси історії Української революції 1917—1921 років. — Кн. 1. — С. 298.

273

Там само.

274

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 189.

275

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 189.

276

Нариси історії Української революції 1917—1921 років. — Кн. 1. — С. 299.

277

Там само.

278

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). — Т. 1. — С. 18.

279

Там само. — Т. 2. — С. 75.

280

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 189—190.

281

Проданюк Ф. Українська Держава і країни Четверного союзу: основні напрямки взаємовідносин // Студії з архівної справи та документознавства. — Т. 5. — К., 1999. — С. 75.

282

Там само.

283

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). — Т. 2. — С. 272.

284

Там само. — С. 226.

285

Гай-Нижник П. Фінансова політика уряду Української Держави 1918 р. // Студії з архівної справи та документознавства. — Т. 5. — К., 1999. — С. 105—106.

286

Нариси історії Української революції 1917—1921 років. — Кн. 1. — С. 301.

287

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 211.

288

Павлюк О. В. Дипломатія незалежних українських урядів (1917—1920) // Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 329.

289

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). — Т. 2. — С. 79.

290

Проданюк Ф. Українська Держава і країни Четверного союзу. — С. 73.

291

Там само. С. 73—74.

292

Дорошенко Д. Історія України. — Т. ІІ. — С. 210—211.

293

Там само. — С. 210.

294

Україна: Хроніка ХХ століття: Рік 1918. — С. 180.

295

Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). — Т. 1. — С. 139—140.

296

Нариси історії Української революції 1917—1921 років. — Кн. 1. — С. 304.

297

Там само.

Представники української делегації на мирних переговорах з РСФРР. Сидять зліва направо: О. Сливинський, голова делегації С. Шелухин, Д. Дорошенко, О. Ейхельман. Київ, 1918 р.

Аграрна реформа П. Скоропадського була спрямована на відновлення сільського господарства України, створення міцного класу хліборобів, які б отримали землю за викуп за посередництва держави внаслідок парцеляції великих земельних маєтків. Однак повністю втілити в життя свої задуми уряд не встиг. І це пояснювалося передусім браком часу. Підготовка адміністративного апарату та правової бази реформування земельних відносин потребували людських і матеріальних ресурсів, широкої роз’яснювальної роботи, яка б нейтралізувала розкладову агітацію лівих партій на селі. Водночас сильною була інерція мислення колишніх латифундистів, котрі з приходом до влади гетьмана пов’язували можливість соціального реваншу. Уряду Української Держави не вдалося пом’якшити продовольчу кризу, угамувати спекуляцію, забезпечити міста достатньою кількістю продовольства, щоб зменшити соціальну напругу в країні. Одночасно стримувальними чинниками економічного розвитку країни були впливи на політику уряду в цій сфері великих промислових і торговельних груп, залежність від торговельно-­економічних угод з Австро-Угорщиною та Німеччиною.