Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

513

ЦДАВОВ України, ф. 1076, оп. 1, спр. 14, арк. 74.

514

ЦДАВОВ України, ф. 1077, оп. 5, спр. 19, арк. 58зв.

515

ЦДАВОВ України, ф. 1077, оп. 5, спр. 19, арк. 58, 72.

516

ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 65, арк. 25, 57зв.

Газетне повідомлення від 13 травня 1918 р. про запровадження нових розпізнавальних знаків (Я. Тинченко, Герої нашого неба)

До Харківського району передали перший український авіаційний підрозділ, утворений в грудні 1917 р. — 1-й Український армiйський (Запорозький) авiазагін, який із квiтня 1918 р. перебував у Слов’янську в пiдпорядкуваннi бригади Натiєва (Запорозької бригади). Згідно з наказом по авiацiї Української Держави ч. 77 вiд 12 липня 1918 р. ця частина мала бути передислокована до Катеринослава i мала ввiйти до складу 8-го авiацiйного дивiзiону як 46-й гарматний авiазагiн. Однак це рiшення спричинило опiр командування бригади. Зрештою в серпнi 1918 р. iнспектор авiацiї Харкiвського району змушений був ухвалити компромiсне рiшення: пiдпорядкувати 1-й Український авiацiйний загiн у технiчному забезпеченні 8-му авiадивiзiону, а в оперативному i господарському — бригадi Натiєва517.

Чисельність лiтакiв у пiдроздiлах була визначена циркуляром iнспектора авiацiї Наконечного вiд 23 травня 1918 р.518. Вiдповiдно до встановлених у ньому норм у кожному авiацiйному загонi повинно було нараховуватися 10 лiтакiв — 5 першої черги i 5 другої черги. До першої черги належали машини новi й тi, що ще не були в капітальному ремонтi. Їх передбачалося берегти для участi в можливих бойових дiях, а в мирний час дозволялося використовувати лише для виконання особливо вiдповiдальних завдань. До другої черги належали тi лiтаки, що вже пройшли капiтальний ремонт або потребували незначного ремонту, який можна було виконати силами самого загону. Такi машини мали використовувати для повсякденних тренувальних польотiв. У червнi 1918 р. ухвалили рiшення мати, крiм лiтакiв у загонах, ще по двi машини в управлiннi дивiзiону — здебільшого для підтримання льотної майстерності пілотів, що служили в управлінні519. Тобто укомплектований за штатом корпусний авiацiйний дивiзiон повинен був налічувати 42 лiтаки, а для восьми дивiзiонiв (без урахування Ескадри повiтряних кораблiв i навчальних пiдроздiлiв) потрiбно було 336 машин. Реально ця цифра була значно нижчою, нiж передбачено в штатному розписі — улiтку 1918 р. авiацiя Української Держави нараховувала за архівними даними 193 лiтаки, зокрема 189 легких машин i чотири важкi бомбардувальники типу «Iлля Муромець»520.

517

ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 1, спр. 65, арк. 78, 82.

518

ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 8, арк. 35.

519

ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 4, арк. 6.

520

ЦДАВОВ України, ф. 4588, оп. 1, спр. 4, арк. 16а.

Георгій Горшков — інспектор Управління Повітряного Флоту. Фото часів служби у російській авіації (viupetra2.3dn.ru)

У вересні — жовтні 1918 р. було підготовлено низку документів, які передбачали суттєву реорганізацію авіації. Планували територiальну структуру авiацiї замінити мішаною — територiально-цiльовою. Управлiння районних iнспекторiв авiацiї було реорганiзовано в управлiння територiальних авiагруп — Київської, Харкiвської та Одеської521. 12 вересня 1918 р. член колегiї Верховного Правлiння генерал-бунчужний Рогоза затвердив штат управлiння авiагрупи на мирний час. За цим штатом до управлiння авiагрупи входили чотири частини — муштрово-iнспекцiйна, технiчна, господарська та санiтарна. Штатна категорiя командира авiагрупи — генерал-хорунжий, начальника частини — вiйськовий старшина. Усього ж управлiння авiагрупи мало нараховувати 29 осіб — 9 старшин, 13 урядовцiв, 6 немуштрових козакiв та одного лiкаря. Крiм того, для виконання завдань охорони, автотранспортного забезпечення та виконання iнших допомiжних функцiй при управлiннi авiагрупи було створено стройову команду у складi 67 козаків (Київська i Харкiвська авiагрупи) чи 61 (Одеська авiагрупа) козака.

Замiсть восьми корпусних територiальних авiацiйних дивiзiонiв мiшаного складу було передбачено формування дев’яти авiадивiзiонiв за цiльовим принципом — трьох винищувальних, трьох гарматних i трьох розвiдувальних. До авiагрупи повинні входити по одному дивiзiону кожного типу, якi подiлялися на авiазагони — по три в дивiзiонах Київської i Харкiвської авiагруп i по два в дивiзiонах Одеської авiагрупи. Управлiння авiадивiзiону складалося з командира (штатна категорiя полковник) та заступника. Штатна чисельнiсть розвiдувального авiазагону мала становити 17 осіб (7 старшин i 10 козакiв), гарматного — 16 осіб (вiдповiдно 6 i 10), винищувального — 15 осіб (5 i 10). Очевидно, що ця кiлькiсть містила лише льотний склад і мотористiв, iншi категорiї допомiжного аеродромно-технiчного персоналу входили до складу бази дивiзiону. Тобто саме дивiзiон, а не загiн був найнижчою органiзацiйною ланкою, здатною здiйснювати повноцiнну бойову дiяльнiсть.