Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Кожен авiазагiн повинен був мати 10 лiтакiв — п’ять бойових і п’ять тренувальних. Загалом у пiдроздiлах Київської та Харкiвської авiагруп мало бути по 90 лiтакiв, а в Одеськiй — 60. Отже, кiлькiсть лiтакiв, потрiбних для комплектування авiагруп за штатом, зменшилася порiвняно з попередньою органiзацiйно-штатною структурою майже на 100 одиниць — iз 336 до 240. Безперечно, це свідчило про бiльш реалiстичний пiдхiд командування до оцiнки стану i наявних можливостей для розвитку Повітряного Флоту. Крiм лiтакiв, передбачалося забезпечити пiдроздiли належним допомiжним майном, зокрема, автотранспортом. У частинах Київської та Харкiвської авiгруп мало бути по 13 легкових автомобiлiв, 11 вантажних i 2 мотоцикли, а в Одеськiй — вiдповiдно 10, 8 i 2.

Ремонт лiтакiв, як i ранiше, мали виконувати авiацiйнi парки. Їх кiлькiсть i дислокацiя (Київ, Харкiв, Одеса), за новою органiзацiйною структурою, змiн не зазнали. Однак, урахувавши попередній досвiд, у жовтнi 1918 р. був розроблений i запроваджений новий штатний розклад — єдиний для всiх трьох авiапаркiв522. Вiдповiдно до цього розкладу авiапарк очолював старшина у званнi полковник чи вiйськовий старшина i нараховував у своєму складi 314 осіб — 14 старшин, 21 урядовця та 279 муштрових i немуштрових козакiв. Дiяльнiстю авiапарку керувала муштрово-мобiлiзацiйна частина, питання господарського забезпечення розв’язував вiддiл постачання. Основним же пiдроздiлом авiапарку була технiчна частина, до якої входили управлiння, авiасклад i ремонтнi авiамайстернi. Крiм того, до складу авiапарку входили фотографiчна лабораторiя, аеронавiгацiйний кабiнет, склад і вартова сотня. Передбачалося забезпечення авiапарку потрібним технiчним обладнанням, а також автомобiльним та гужовим транспортом (2 легкових i 6 вантажних автомобiлiв, 3 вози та 6 коней). Проаналiзувавши цей штатний розпис, слiд вiдзначити значне зменшення кiлькостi особового складу авiапарку порiвняно з прийнятим у росiйськiй авiацiї (з 2—3 тис. осіб до близько 300 осіб). Це можна пояснити тим, що українське командування запроваджувало штати мирного часу, вiдповiдно до яких на авiапарки покладали виконання ремонтних робiт середньої складностi, капiтальний же ремонт лiтакiв мали виконувати цивiльнi пiдприємства авiацiйної промисловостi.

521

ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 2, спр. 18, арк. 66—71.

522

ЦДАВОВ України, ф. 1074, оп. 2, спр. 18, арк. 72—76зв.

В’ячеслав Баранов. Фото часів служби у Війську Донському (feb-web.ru)

Питання організації підготовки авіаспеціалістів в Українській Державі розв’язувала секція по спеціальних школах у складі комісії військових шкіл. У липні 1918 р. членами цієї комісії були призначені від авіації — інспектор авіації Наконечний і від повітроплавання — начальник організаційного відділу управління повітроплавання Козельський523. Восени 1918 р. було розроблено та затверджено штати авіашколи524. Навчальний заклад прирiвнювали до авiацiйної групи, очолювати його мав генерал-хорунжий, а чисельнiсть особового складу становила за штатом 347 осіб (53 старшини, 2 лiкарi, 24 урядовцi, 141 муштровий i 56 немуштрових козакiв, 71 вiльнонайманий майстер). Безпосередньо пiдготовкою льотного складу у структурi авiа­школи мав займатися навчальний авiацiйний дивiзiон, очолюваний полковником. До складу такого дивізіону входили технiчна i навчальна частини. Остання подiлялася на чотири навчальнi вiддiлення. У I вiддiленнi майбутнi пiлоти проходили початкову льотну пiдготовку, II забезпечувало основну пiдготовку льотчикiв-винищувачiв, III готувало льотчикiв розвiдувальної i коригувальної авiацiї, а в IV льотчики проходили курс пiдвищеної пiдготовки, вiдпрацьовуючи вищий пiлотаж та польоти особливої складностi. Усього дивiзiон мав нараховувати 82 особи постiйного складу (без курсантiв) та 70 навчальних лiтакiв. Теоретичну пiдготовку майбутнiх льотчикiв здiйснював навчальний вiддiл, до якого входили канцелярiя, п’ять навчальних кабiнетiв (моторний, артилерiйський, фотографiчний, фотогра­метричний, а також метеорологiчний i аеронавiгацiйний), аеродинамiчна лабораторiя та книгозбiрня.

Подвiйнi функцiї в структурі авіашколи мали виконувати навчальнi авiацiйнi майстернi. З одного боку, вони забезпечували ремонт авiатехнiки школи, з iншого — готували спецiалiстiв із технiчного обслуговування лiтакiв. Для цього в їхньому складi було створено навчальний клас мотористiв. Повсякденну дiяльність авiашколи, а також медичне обслуговування персоналу i курсантiв та охорону шкiльних об’єктiв забезпечував адмiнiстративно-господарський вiддiл.