Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

З моменту оголошення виборів до нової Державної Думи Росії Жириновський невтомно займався своєю передвиборчою кампанією. «Нас врятують лише надійні державні кордони, — говорив він. — Як мінімум ми маємо повернутися до кордонів СРСР, але ще краще — до наших кордонів 1913 року, коли до Російської імперії входили Польща та Фінляндія. Ми здатні залякати іноземців, і я вам відверто скажу — я шантажуватиму їх. Я скажу їм: якщо ви втручатиметесь у справи Росії, ми вжива-тимемо відповідних заходів. Ми це зробимо, бо ми голодні, приниженій ображені, і все це через вас. Американці не битимуться. Вони не вміють. У космосі є зброя, націлена на США. Якщо Єльцин казав, що частина наших ракет не буде спрямована в бік Америки, то я скажу, що ми всі ракети націлимо на Америку. Остання історична роль Росії — це врятувати світ від американського експансіонізму».

Після завершення виступу Жириновського оточила юрба. Чи не погодиться він поспілкуватися з групою студентів? «Студенти? Будь ласка, поза сумнівом...» Чи не візьме він листа від сестри однієї жінки, несправедливо звільненої в Подольську? Жириновський взяв листа і поклав його до нагрудної кишені.

Поки Жириновський і члени його партії виходили на холодне нічне повітря. Було відчуття, що серед збентежених і обурених виборців Росії він стає дедалі популярнішим.

Висунення Жириновського стало можливим завдяки неспроможності Росії побудувати правову державу.

В останні місяці 1991 року світ став свідком агонії Радянського Союзу. Горбачов і його прихильники боролися за збереження якоїсь союзної структури, але відцентрові тенденції виявилися сильнішими.

Наприкінці листопада СРСР ще продовжував існувати, але ухвалення майже всіх рішень було передано республікам. Проте єдиною республікою, здатною самостійно знищити цей союз, була Росія, а Єльцин вагався. Він хотів зберегти СРСР, але усунути Горбачова з посади голови держави, однак не міг зробити цього в законний спосіб, поки був живий Радянський Союз. Врешті-решт Єльцин наважився на розрив із радянською системою. Він наказав російському уряду припинити сплату податків до федерального бюджету, і цей приклад невдовзі підхопили інші республіки.

У листопаді 1991 року V З’їзд народних депутатів РРФСР переважною більшістю голосів надав Єльцину особливі повноваження, включно з правом керувати державою за допомогою указів. Також йому було надано право призначати голів обласних адміністрацій та ухвалювати рішення щодо загальних напрямів економічної реформи, в тому числі лібералізації цін.

1 грудня 1991 року переважна більшість українців проголосувала на референдумі за незалежність, а 8 грудня Єльцин, Кравчук і лідер Білорусі Станіслав Шушкевич таємно зустрілися в Біловезькій Пущі неподалік Бреста і домовилися створити Співдружність Незалежних Держав. Єльцин поінформував про цю угоду президента Джорджа Буша і лише після цього попросив Шушкевича повідомити цю новину Горбачову.

Спочатку Горбачов намагався боротись із Біловезькою угодою, скликавши позачерговий З’їзд народних депутатів СРСР, але від цієї ідеї довелося відмовитися, коли керівники середньоазіатських республік приєдналися до цього пакту, а російський парламент його ратифікував. Єльцин тим часом почав ліквідацію радянських інституцій, закривши МЗС СРСР і захопивши МВС та Міністерство безпеки.

Врешті-решт Горбачов змирився і 25 грудня в телевізійному зверненні повідомив про свою відставку. Над Кремлем було спущено радянський прапор, і за кілька днів до своєї 69-ї річниці СРСР, заснований 30 грудня 1922 року, припинив своє існування.

Тим часом більша частина влади Радянського Союзу перейшла до Росії, а в Росії — до Єльцина.

Вперше за кілька століть Росія перестала бути імперією і тепер мала обраного президента. Але Єльцин швидко продемонстрував, що не поважає принципу розподілу влади. Верховна Рада розпочала свої засідання, але Єльцин її демонстративно проігнорував. За законом, який надав йому особливі повноваження, він мав право видавати укази, які набували чинності за два тижні, якщо Верховна Рада не висуне своїх заперечень. Проте Єльцин часто видавав по 15 указів одночасно, не залишаючи парламенту часу їх розглянути й дати свою оцінку.

Єльцин призначив Єгора Гайдара, колишнього завідувача відділом газети «Правда», віце-прем’єром і міністром економіки. Плани Гайдара передбачали, зокрема, лібералізацію цін і обмеження збільшення грошової маси, що спричинило б банкрутство, а також початок реструктуризації економіки. Його промови рясніли економічними термінами, яких багато хто з депутатів не розумів. Проте зрештою стало ясно, що Гайдар збирається одним ударом ліквідувати майже всю планову економіку.