Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Девід Саттер — публіцист яскравий, іронічний і легендарний. В радянські часи західні журналісти приїжджали час від часу у Радянський Союз і під наглядом псевдо-журналістів з АПН та інших філій КДБ записували інтерв’ю із спеціально відібраними для них співрозмовниками. Девід багато років жив у Москві, він вільно володіє російською. Це дозволило йому, на відміну від інших, справді розуміти та описувати радянську дійсність, товаришувати з дисидентами, намагатися допомогти людям, які мали сміливість боротися з тоталітаризмом в часи, коли це здавалося абсолютно не перспективним.

Ми познайомились з Девідом під час Революції гідності і я запросив його дати інтерв’ю для телеканалу «Еспресо», який тоді лише народився. Я був свідком його жалю, коли російська влада оголосила його персоною non-grata та відмовилася видати візу. Тому що Девід дуже любить Росію. Він не сприймає будь-яких утисків демократії, приниження людської гідності та знецінення людського життя. Саттер є одним з найбільших критиків не лише путінського режиму, а й клептократії Єльцина і радянського тоталітаризму, сталінської диктатури. Більшість його журналістської кар’єри пов’язана з викриттям «ват» російської влади і російського суспільства. Але викриття ці завжди пишуться не з ненавистю, а з любов’ю та співчуттям. Його предки походять з Чорнобиля. Девід часто любить згадувати про це і каже, що почувається в Україні, як вдома. Можливо тому, останній розділ цієї книжки присвячується Україні. Але він не про Україну. А про злочини та агресію росіян під час та після останньої революції. Саттер згадує, що Путін, прийшовши до влади, в першій же своїй промові наголосив, що турбуватиметься про росіян, які живуть за межами його країни. Уже тоді це мало багатьох насторожити і злякати. Але світ зрозумів небезпеку агресивного російського імперіалізму лише тоді, коли Україна дозволила собі вибороти справжню незалежність, а російські солдати зайшли в Крим і на Донбас.

Книжка, яку ви зараз будете читати, — це новітня історія Росії, історія сконцентрована і надзвичайно повчальна. Девід зумів знайти відповіді на ті питання, які турбують зараз українців. Росіяни хороші, а Путін поганий? Путін поганий, а російські ліберали хороші? Росія — потужна країна Сходу чи клептократична імперія, яка загниває? Саттер не теоретично розмірковує над цими питаннями, а пише про країну, яку глибоко знає та відчуває, з якою прожив власне журналістське життя. Ось як він пише про те, чому російські ліберали, трансформуючи країну, відразу заклали в неї міни, вибух яких привів до влади Путіна: «...ні Єльцин, ні «молоді реформатори», яким він доручив проведення реформ у Росії, не виказали жодного розуміння необхідності запровадження верховенства права та традиції поваги до людини. Для Єльцина та реформаторів мета полягала в досягненні «точки неповернення», коли реставрація соціалізму буде вже неможливою, незалежно від волі народу. Власність належало передати в приватні руки якомога швидше, й це зробили, не дуже переймаючись тим, хто і на яких підставах її отримував. Виникав капіталізм. Здійснивши наймасштабнішу в історії мирну незаконну передачу власності, так звані реформатори створили умови для криміналізації усієї країни...» . Це чесна і точна характеристика, порівнюючи виникнення капіталізму в Україні, бачимо, що і наше суспільство майже не відрізняється від російського. З трьох характерних ознак цього пострадянського суспільства лише одної ми змогли позбутися. Українці на відміну від росіян знищують будь-яку авторитарну політичну систему, як тільки вона стає загрозою збереженню нашої незалежності. В усьому іншому і наші, і російські хвороби схожі, але ми намагаємося лікуватися, а росіяни не знаходять у собі і у своєму народові сил для цього.

Саттер послідовно описує правління Єльцина, його бажання уникнути відповідальності за власні злочини і перш за все за обмеження демократії, розстріл парламенту, що привело до влади Володимира Путіна. Цинізм російської системи призвів до знищення мирних громадян у будинках, що злітали в повітря, забираючи з собою сотні жертв, отруєння людей у концертному залі, розстріл школярів у Беслані.