Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Здесь есть возможность читать онлайн «Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Дух і літера, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Радянський Союз став першою в історії державою, в якій офіційна ідеологія пронизувала всі сфери й рівні життя, перетворюючи громадян на безликі та взаємозамінні гвинтики колосальної системи. Американський журналіст Девід Саттер, який у 1970–1990-ті роки працював кореспондентом в СРСР, в своїй книзі показує життя радянських людей і трагічні наслідки цього соціального експерименту.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Наближалися холоди, а майже половина населення жила нижче рівня бідності. Проте замість пошуку компромісу обидві сторони зайняли позицію «все або нічого». Хасбулатов у приватних розмовах називав Єльцина «п’яницею» та «психічно хворим», а в уряді ходили пропозиції розпустити парламент. Єльцин намагався зосередити весь процес ухвалення рішень у виконавчій гілці влади, й наприкінці листопада в російському уряді було бюрократів і бюрократизму не менше, ніж за Радянського Союзу.

Однак, попри катастрофічне зниження рівня життя, симпатії народу залишалися переважно на боці Єльцина. Хасбулатов був чеченцем, й етнічні упередження діяли проти нього. Проте важливішим було, мабуть, інше: більшість росіян продовжували вірити в те, що після краху комунізму лише радикальні реформи дозволять сподіватися на краще майбутнє.

Першого грудня почав свою роботу VII З’їзд народних депутатів, і термін надзвичайних повноважень Єльцина сплив. Першою пропозицією депутатів було запровадження поправки до Конституції, якою з’їзду надавалося постійне право затверджувати прем’єр-міністра та ключових міністрів. Пропозиція не набрала потрібних двох третин голосів, але врятувати Гайдара було мало надії — його призначення на посаду можна було відхилити простою більшістю. Роблячи поступку з’їзду, Єльцин погодився на право вето парламенту в питаннях призначення міністрів оборони, закордонних справ, безпеки та внутрішніх справ. Однак з’їзд, прийнявши ці поступки, все одно відхилив кандидатуру Гайдара. Першим прем’єр-міністром Росії став Віктор Черномирдін — управлінець із досвідом роботи в промисловості, підтриманий Громадянським союзом.

Також з’їзд ухвалив рішення про проведення 11 квітня 1993 року референдуму щодо засад нової Конституції. Проте 20 березня Єльцин оголосив у своєму телезверненні, що підписує указ із забороною будь-яких дій парламенту, що обмежують повноваження президента. Наслідком цього стало висунення пропозиції про імпічмент на тій підставі, що своїм указом Єльцин порушив чинну Конституцію.

Голосування за відсторонення Єльцина від посади відбулося у Великому Кремлівському палаці, і хоча більшість депутатів висловилися за цю пропозицію, вона все ж таки не набрала потрібних двох третин голосів. Згодом на 25 квітня був призначений новий референдум — про довіру президентові та його економічній політиці.

Результат референдуму засвідчив переконливу перемогу Єльцина. Ця демонстрація народної підтримки приголомшила депутатів, які були впевнені в непопулярності єльцинської економічної політики.

Натхнений результатами референдуму, Єльцин продовжив правити за допомогою указів, хоча термін наданих йому в листопаді 1991-го надзвичайних повноважень сплив. У відповідь парламент почав направляти укази Єльцина до Конституційного суду, призупиняючи в такий спосіб їхню дію. Внаслідок цього незабаром по всій країні закони та укази стали суперечити один одному, і росіяни не знали, кому ж належить законна влада.

Тим часом у країні поглиблювалася соціальна криза.

ІНСТИТУТ ІМ. БАКУЛЕВА, ДИТЯЧЕ ВІДДІЛЕННЯ, 6 ТРАВНЯ 1993 РОКУ

Сповитих немовлят котили на каталках коридором, стривожені матері намагалися привернути до себе увагу медичного персоналу, а тим часом лікар Валентина Шведунова у тихому кабінеті мала термінову розмову з Юрієм та Іриною Журавльовими, батьками дванадцятирічного Сергія. «Ваш син помирає, — сказала вона. — Інфекція поширюється, а ми не маємо антибіотиків, щоб її побороти. Єдина наша надія — це радикальна операція».

Юрій та Ірина заплакали. В палаті, зовсім поруч, блював і задихався їхній син. «Якщо це єдиний шанс урятувати сина, — сказав Юрій, — тут нема чого заперечувати. Але будь ласка, прооперуйте якомога швидше».

До Інституту ім. Бакулева Сергія привезли в березні 1993 року з метою проведення балонної ангіопластики для корекції звуження клапана аорти. Ця процедура передбачає введення катетера через стегнову артерію в серце та надування всередині серця балона для розширення звуженої артерії серцевого клапана. Сергію вона була потрібна тому, що стулки клапана в нього були зімкнені по краях, залишаючи лише маленький отвір для току крові й підвищуючи тиск у лівому шлуночку до 260. Зробити операцію йому порекомендували, коли цей тиск перевищив 150.

Сергій жив у Твері — невеличкому місті за 168 кілометрів від Москви. Його батько був місцевим журналістом, а мати працювала вихователькою в дитячому садку. Сергій ходив до школи й учився старанно. Його серцева вада була компенсованою, тож за винятком періодичної слабкості він ні на що не скаржився. Однак шлуночок серця не міг компенсовувати цю ваду довічно, із часом, безперечно, почались би перебої, а тоді серце Сергія опинилось би під постійною загрозою.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Обсуждение, отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x