Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Здесь есть возможность читать онлайн «Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Дух і літера, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Радянський Союз став першою в історії державою, в якій офіційна ідеологія пронизувала всі сфери й рівні життя, перетворюючи громадян на безликі та взаємозамінні гвинтики колосальної системи. Американський журналіст Девід Саттер, який у 1970–1990-ті роки працював кореспондентом в СРСР, в своїй книзі показує життя радянських людей і трагічні наслідки цього соціального експерименту.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

За три дні після першого засідання програму Руху було опубліковано в «Літературній Україні», й на підприємствах і в наукових закладах почали виникати групи підтримки, а пересічні громадяни стали звертатися до провідних членів Руху за захистом у своїх зіткненнях із радянською бюрократією. В усьому цьому Попович побачив початок певної зародкової опозиції.

У квітні члени київської організації Руху порушили питання про скликання установчого з’їзду. Другого квітня керівник ідеологічного відділу КПУ Кравчук відвідав Спілку письменників, де зустрівся з Поповичем та іншими лідерами Руху, але порозуміння досягти не вдалося. Кравчук сказав, що Рух має допомагати партії у поліпшенні долі народу, а представники Руху, зі свого боку, звинуватили партію у тому, що вона дбає лише про свої привілеї.

Після цієї першої зустрічі Попович став зустрічатися з Кравчуком окремо. Він намагався переконати його в доцільності дозволу на проведення з’їзду в Києві, бо з теперішнім керівництвом Руху можливий діалог. Якщо Рух переслідуватимуть, цих керівників можуть змінити інші люди, а з ними домовлятися буде важче.

Зрештою Кравчук запропонував провести телевізійну дискусію — чи справді потрібний Рух у ситуації, коли партія проводить перебудову. Попович погодився. Передачу було анонсовано, і незабаром Поповича завалили описом багатьох реальних випадків із життя, пропонуючи проілюструвати ними абсурдність намагання партії зберегти своє виняткове право на владу. Кількома з них Попович скористався, і Кравчук не спромігся на них відповісти.

Під час другої дискусії Кравчук просто розвів руками й сказав, що не розуміє, навіщо потрібен Рух.

Зазнавши поразки в своїй спробі переконати громадськість у зайвості Руху, партія спробувала зірвати установчий з’їзд за допомогою нескінченних зволікань. Лідери Руху домагалися дозволу скористатися для проведення з’їзду якоюсь великою залою у Києві, але партійні чиновники сказали, що програму Руху погано написано і вони не розуміють, із якою організацією мають справу. У контрольованій комуністами пресі з’являлися статті із твердженнями, що Рух хоче посіяти ненависть до євреїв й росіян і примусити їх віддавати своїх дітей до українських шкіл.

Поки все це тривало, в усій Україні швидко виникали філії Руху, тож стало ясно, що продовження опору призведе до конфронтації, з якою партії в умовах перебудови буде важко впоратися. Тому партійні лідери визнали за краще спробувати асимілювати Рух і дали дозвіл на проведення установчого з’їзду 8 вересня в Києві.

Під час з’їзду Попович відчував певне занепокоєння войовничим тоном деяких промовців. Рух поділився на тих, хто хотів підтримати перебудову, і тих, хто прагнув незалежності. Однак Поповичу здавалося, що, не сформувавшись іще як справжня організація, Рух уже суто емоційно був відданий ідеї незалежності. У залі висіли жовто-блакитні прапори, було ухвалено майже сотню резолюцій, багато з них — про історичні події аж від XVII століття. Колишні політв’язні, об’єднані в Українську Гельсінкську спілку, згадували минулі утиски, що додатково сприяло атмосфері стриманого радикалізму. До того ж делегати знали, що їх дивляться по українському телебаченню, і це теж спонукало їх до емоційних виступів.

Врешті-решт Іван Салій, очільник одного із київських райкомів партії, приголомшив аудиторію закликом до більшої самостійності України й вимогою відставки Щербицького. Цей виступ продемонстрував, що Рух має потенційну підтримку навіть серед деяких партійних діячів. Коли Салія спитали, чи здатна партія працювати разом із Рухом, він відповів: «Ми мусимо».

Заснування Руху дало певний поштовх активності мас в Україні. Після установчого з’їзду почали частіше відбуватися масові демонстрації, кульмінацією яких 21 січня 1990 року стала ще одна важлива подія в просуванні України до незалежності — «Українська хвиля». В цій демонстрації підтримки взяли участь більше 300 тисяч осіб, які утворили живий ланцюг від Києва до Львова.

Центром народної активності швидко став Львів. Більша частина Західної України ніколи не була складовою Російської імперії, а після її приєднання до Радянського Союзу 10 відсотків місцевого населення було заслано в Сибір. Тому національна самосвідомість була тут не менш сильною, ніж у Прибалтиці, й західні українці почали організовуватися проти комуністичного режиму, скориставшись послабленням міліцейського терору.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Обсуждение, отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x