Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Військово-повітряні сили, якими командував генерал-майор Томберг, складалися з 3 окремих авіаційних дивізіонів, авіабази і прожекторної команди у складі трьох рот. У кожен авіадивізіон входили три загони й аеродромна команда. На озброєнні було 70 літаків застарілих типів. У країні було 12 аеродромів (ще 5 будувалися) і 8 посадкових майданчиків.

Флот під командуванням капітан-майора І. Сантпанка включав гідроавіазагін, морський дивізіон, Чудську флотилію, навчальну роту і морські фортеці «Сууропі», «Аегна» і «Найсаар». До складу морського дивізіону входили міноносець «Сулев», підводні човни «Лембіт» і «Калев», побудовані в 1937 році на британській судноверфі, 2 канонерські човни, 2 мінні загороджувачі, 3 тральники, 4 сторожовики, 7 допоміжних суден і 5 криголамів. Чудська флотилія складалася з 3 збройних буксирів та 5 моторних катерів. Крім того, в Естонії існувала воєнізована організація «Кайтселііт» («Союз захисту»), що складалася з 15 дружин, об'єднувала у своїх рядах понад 60 тисяч осіб і контролювала всі повіти й великі міста. Начальником союзу був генерал Орасмаа. На озброєнні було 44 тисячі японських гвинтівок, модифікованих під англійський патрон, кількасот кулеметів, кілька тисяч револьверів і навіть артилерійські батареї. Кожен член організації був власником особистої зброї.

У військовий час чисельність армії планувалося довести до 129 тисяч осіб.

Майже двомільйонна Латвія мала 25-тисячні збройні сили. Головнокомандувачем був президент Ульманіс. Безпосереднє керівництво армією здійснював військовий міністр генерал К. Беркіс, якому підпорядковувалися сухопутні війська й військово-морські сили.

Армія складалася з 4 піхотних і технічної дивізій. 1-а Курземська піхотна дивізія дислокувалася в районі Єлгава - Салдус - Талсі. 2-а Відземська піхотна дивізія перебувала в районі Риги. 3-я латгальська дивізія розміщувалася в районі Цесіс - Резекне. 4-а піхотна Земгальська - в районі Даугавпілса. Дивізії носили назву провінцій, а їх полки назви повітів. Технічна дивізія дислокувалася в Ризі й об'єднувала автотанкову бригаду, важкий артилерійський, саперний, зенітно-артилерійський полки, полк бронепоїздів, батальйон зв'язку та авіаполк. Авіаполк складався з шести загонів: 4 розвідувальних і 2 винищувальних. Латвія мала 16 аеродромів і 10 посадкових майданчиків. Всього на озброєнні було 350 гармат, 44 танки і танкетки, 90 літаків.

Військово-морський флот складався з дивізіону підводних човнів «Спідола» і «Роніс», дивізіону тральників «Вірсайтіс», «Іманта», «Віестурс» і гідроавіадівізіону з п'яти літаків. Майже весь латиський військовий флот загальною водотонажністю близько 2 тисяч тон був збудований у 1926 році. За винятком найбільшої бойової одиниці «Вірсайтіса», що був знятим з каменів і відремонтованим німецьким тральником 1917 року випуску. Основними базами флоту були Рига, Вентспілс і Лієпая, на яких базувалася й морська авіація.

Крім того, в Латвії доросла частина населення - близько 40 тисяч осіб - об'єднувалась у воєнізовану організацію «Айзсарги» («Охоронці»), які частково взяли на себе функції поліції та прикордонсторожі та мала у своєму складі 19 повітових, 1 залізничний та 1 авіаційний полк. Керівництво організацією здійснював штаб на чолі з колишнім міністром громадських справ Альфредом Берзінем. Кожен охоронець мав гвинтівку, пістолет, запас набоїв і був резервістом національних збройних сил.

У разі мобілізації планувалося розгорнути армію з 300 тисяч осіб.

Збройні сили Литви при населенні 2,88 мільйона осіб складалися з сухопутної армії й авіації і налічували 28 тисяч солдатів і офіцерів. Командування армією здійснював генерал В. Віткаускас, який підпорядковувався військовому міністру бригадному генералу К. Мустейкісу. Призов здійснювався на основі загального військового обов’язку. Сухопутні війська складалися з 3 піхотних дивізій, 1 кавалерійської бригади й технічних частин. 1-а піхотна дивізія дислокувалася в районах Вільно - Расейняй - Паневежис - Купішкіс. 2-а піхотна дивізія була розміщена в районах Каунас - Іонава - Шауляй - Маріамполь. 3-я дивізія розташовувалася в районах Шауляй - Плунге - Таураге. Окремі частини кавбригади перебували в Каунасі, Вільнюсі, Таураге і Вількавішкісі. У складі армії були інженерний батальйон, броньовий загін, батальйон зв'язку, автозагін, а також військово-навчальне судно «Президент Сметона» - колишній німецький тральник часів Першої світової війни. Головною ударною силою був бронезагін з 45 танків та окремий полк бронепоїздів, який мав у своєму складі: «Ґедимінаса», «Кейстутіса» і «Залізного вовка». На озброєнні було 400 гармат і 1650 кулеметів.