Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

У листі від 25 серпня фюрер, не приховуючи полегшення, повідомляв Мусоліні: «Можу сказати Вам, Дуче, що завдяки цим угодам гарантується доброзичливе ставлення Росії на випадок будь-якого конфліктуі те, що вже більше не існує можливості участі в подібному конфлікті Румунії!.. Я певен, що можу повідомити Вам, Дуче, що завдяки переговорам з Радянською Росією в міжнародних стосунках виникло зовсім нове становище, яке має принести Осі найбільший з можливих виграшів».

Так що Гітлер знав, що робив, укладаючи «пакт із сатаною». І товариш Сталін був анітрохи не дурнішим, все чудово розумів. Це підтверджує, зокрема, М. С. Хрущов: «Тут же Сталін розповів, що згідно з угодою до нас фактично відходять Естонія, Латвія, Литва, Бесарабія й Фінляндія таким чином, що ми самі будемо вирішувати з цими державами питання про долю їх території, а гітлерівська Німеччина при цьому ніби не присутня, це буде суто наше питання. Щодо Польщі Сталін сказав, що Гітлер нападе на неї, захопить і зробить своїм протекторатом. Східна частина Польщі, населена білорусами й українцями, відійде до Радянського Союзу».

Про те, що підписаним був не рядовий документ, свідчить і той факт, що Сталін, який не обіймав офіційно ніяких державних посад, вперше особисто вів переговори з іноземними дипломатами. Власне кажучи, це й був його особистий договір з Гітлером: додатковий протокол був вилучений з процедур ратифікації, про його існування не були поінформовані ні уряд, ні Верховна Рада СРСР, ні ЦК ВКП (б).

Пройшов лише тиждень, і в Польщі почалися територіальні та політичні «перетворення».

В якості останнього аргументу Англія 25 серпня підписала з Польщею договір про взаємодопомогу. Як усі пристойні країни; з таємним протоколом, що визначав спільного супротивника - Німеччину, і з позначеними «сферами впливу». Подальші поступки означали для Лондона й Парижа добровільну відмову від статусу великих держав. Гітлера це не зупинило, він покладався на власний, як завжди геніальний аналіз ситуації: «Стало ясно, що багаті держави від війни мало виграють, але можуть втратити дуже багато чого, що кожній державі доведеться нести втрати, що навіть у разі виграної війни сили переможця вичерпуються… В цілому Англія знаходиться на тій же стадії розвитку, на якій ми були в 1934 році. Франція подібна слабосильній людині, яка, однак, несе на спині й кулемет, і гармату. Малі контингенти призовників; вже давно термін служби - тільки один рік. Озброєння також не в ідеальному стані. Військовий потенціал в цілому обмежений». Висновок: при будь-якому розкладі «негайна допомога Східному фронту шляхом англо-французьких заходів неможлива». Зрештою, заявив фюрер на нараді в Оберзальцерберзі, хто не ризикує, той не п'є шампанського: «Не існує ні політичного, ні військового успіху без ризику». До всього іншого, на випадок конфлікту з Англією, «нейтральний» Сталін пообіцяв йому прихистити в північних портах СРСР німецькі судна, що знаходяться в Атлантиці.

1 вересня 1939 Вермахт вдерся до Польщі. Через пару днів виступили Англія і Франція.

Друга імперіалістична війна почалася. Все йшло за сталінським планом. У бесіді з керівництвом Комінтерну 7 вересня Вождь так оцінив обстановку, що склалася: «…війна йде між двома групами капіталістичних країн за переділ світу, за панування над світом! Ми не проти, щоб вони побилися добряче й послабили одна одну. Непогано, якщо руками Німеччини буде розхитане становище найбагатших капіталістичних країн. Гітлер, сам цього не розуміючи й не бажаючи, підриває капіталістичну систему… Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої, щоб краще побилися. Пакт про ненапад в деякій мірі допомагає Німеччині. Наступний момент - підштовхувати іншу сторону». Що стосується Польщі, то «…знищення цієї держави в нинішніх умовах означало б однією буржуазною фашистською державою менше! Що поганого було б, якщо в результаті розгрому Польщі ми поширимо соціалістичну систему на нові території і населення». Зрозуміло, що подібні цілі радянської зовнішньої політики не афішувалися, навпаки, було зроблене все, щоб переконати світову громадську думку в тому, що Радянський Союз суворо дотримується позицій нейтралітету і лише сильно стурбований власною безпекою.

Таким чином, складалася ситуація, про яку з 1917 року мріяли більшовики. Нехай вони «гарненько поб'ються». А далі: «На сталевих багнетах і ворошиловських залпах, на могутніх крилах Рад ми понесемо звільнення робітничому класу капіталістичних країн і встановимо прапор комунізму на інших п'яти шостих земної кулі!»