Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

У разі територіально-політичного перевлаштування областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини й СРСР буде приблизно проходити по лінії річок Нарев, Вісла й Сян.

Питання про те, чи є бажаним в обопільних інтересах збереження Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно вирішене лише ходом майбутніх політичних подій.

У будь-якому випадку, обидва Уряди будуть вирішувати це питання в порядку дружньої обопільної згоди.

Стосовно південного сходу Європи з радянського боку підкреслюється інтерес СРСР до Бесарабії. Німецька сторона ясно заявляє про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

Даний протокол буде зберігатися обома Сторонами в суворій таємниці».

Карта поділу Польщі між Німеччиною і СРСР (початковий варіант)

Військові делегації Англії і Франції залишили Москву ні з чим.

На думку Троцького, крім усього іншого: «Союз з Гітлером давав Сталіну задоволення того почуття, яке панує у нього над усіма іншими: почуття помсти. Вести військові переговори з наці під час присутності в Москві дружніх військових місій Франції та Англії, обдурити Лондон і Париж, сповістити несподівано пакт із Гітлером - у всьому цьому ясно видно бажання принизити уряд Англії, помститися Англії за ті приниження, яким він піддав Кремль у період, коли Чемберлен розвивав свій невдалий роман з Гітлером».

Та що казати, Адольф Алоїзович і справді людиною був симпатичною, зрозумілою, не те що всякі Даладьє. І яка близькість світогляду: «Ті, хто стверджує, що революція не закінчена, - дурні. На жаль, у нас в русі є люди, які розуміють під революцією постійний хаос… Головне - підбір людей здібних і здатних зі сліпою покорою втілювати в життя урядові розпорядження. Партія - це свого роду орден… Фюрер повинен бути один… Згуртованість всередині руху повинна бути небувало міцною. Ми не маємо права вести боротьбу між собою… Тому ніяких непотрібних дискусій!» А як хвацько фюрер організував своїм «старим борцям» «ніч довгих ножів»! Що не кажіть, Гітлер - «великий стратег революції». Рібентроп пізніше згадував, що серед кремлівських більшовиків відчував себе, як у колі старих партійних товаришів.

Не дивно, що західні політики тим більше не бачили особливої різниці між німецьким фюрером і радянським Генеральним секретарем. На їх погляд: «Росія Сталіна ніколи не була відповідним партнером для Заходу в справі опору фашизму. У ці роки Росія сама була місцем кошмарних оргій сучасного тоталітаризму… Її цілі не відповідали цілям західної демократії».

Обидва диктатори залишилися задоволені собою й один одним. Вельми.

«Тепер весь світ у мене в кишені!» - стукав кулаком по столу Гітлер. Він вже віддав наказ про напад на Польщу.

«Здається, нам вдалося ошукати їх», - задоволено сказав Сталін. Він вже підраховував політичний зиск.

Радянському Союзу вдалося залишитися поза європейською війною, отримавши при цьому значну свободу рук у Європі, широкий простір для маневру між воюючими угрупуваннями у власних інтересах і можливість при цьому звалити вину за зрив переговорів на Лондон і Париж. Крім того, вдалося посіяти серйозні сумніви щодо німецької політики в японців, яких ошелешив сам факт укладання договору без консультацій з учасниками Антикомінтернівського пакту. І найголовніше - «одна з провідних держав світу визнавала міжнародні інтереси Радянського Союзу та його природне бажання розширювати свої кордони». Заради цього «інтересу» все й затівалося.

Сьогодні кажуть, що текст таємного протоколу формально не містить будь-яких агресивних намірів - абсолютно нешкідливий документ. Мовляв, Сталін не міг знати, що Гітлер нападе на Польщу, фюрер і сам цього не знав, сподіваючись врегулювати конфлікт мирним шляхом. Воно, звісно, так. Завжди краще отримати бажане задарма, наприклад, як у Мюнхені. Якби поляки пішли на поступки, можливо, німці на них і не напали б. Але британські гарантії унеможливили мирне врегулювання, а угода з СРСР було укладена саме на випадок війни, з метою забезпечити Третьому Райху сприятливі умови для досягнення перемоги. Рібентроп ще збирав валізи, а Гітлер уже оголосив на нараді вищих чинів Вермахту: «Противник все ще сподівався, що після завоювання Польщі Росія виступить як наш ворог. Але супротивники не врахували моєї здатності приймати нестандартні рішення… Я був переконаний, що Росія ніколи не піде на англійську пропозицію. Росія не зацікавлена в збереженні Польщі… Чотири дні тому я зробив особливий крок, який призвів до того, що вчора Росія відповіла, що вона готова на укладення пакту. Таким чином, я вибив з рук західних панів їх зброю. Польщу ми завели в становище, найбільш зручне для досягнення військового успіху… Нам нічого боятися блокади. Схід поставляє нам пшеницю, худобу, вугілля, свинець, цинк. Боюсь тільки одного: як би в останній момент якась свиня не підсунула мені свій план посередництва… На першому плані - знищення Польщі».