Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Група йшла на захід через ліси Августовської пущі.

А через затримку в Сопоцькині командувач гродненського округу генерал Ольшина-Вільчинський до Литви не доїхав. Його автомобіль був перехоплений загоном Чувакіна. За наказом комісара Григоренка генерала та його ад'ютанта розстріляли. Дружині генерала, залишивши їй машину й шофера, дозволили рухатися далі.

Виступивши з Сопоцькина, радянський загін уночі на 23 вересня досяг Августовського каналу. Моторизований загін 16-го стрілецького корпусу увечері 23 вересня без бою зайняв Августов, а наступного дня вступив до Сувалок. Загін 27-ї танкової бригади з 20 танків БТ і 1 бронемашини під командуванням майора Богданова, які прочісували лінію кордону з Литвою, до півночі 24 вересня також прибули в Сувалки.

О 8 годині 23 вересня з Гродно виступив батальйон 101-го стрілецького полку на автомашинах, який до 13 години досяг Августовського каналу і почав його форсування. Слідом за ним просувалися частини 4-ї кавдивізії, 77-й кавполк якої був на річці Шлямиця коло села Копети атакований противником, але, отримавши підтримку від батальйону гірськострілецького полку, контратакував і став переслідувати відступаючих на північ поляків. У результаті противник втратив до 150 осіб убитими й багато озброєння та був розсіяний по лісі. Близько 500 вояків було взято в полон. Радянські частини втратили 1 особу вбитою і 5 пораненими. В цей же час 109-й кавполк у лісах на південний схід від Августова взяв у полон близько 200 польських військовослужбовців і багато озброєння. До вечора радянські частини вступили в Сейни. О 7 годині 25 вересня 109-й кавполк увійшов в Сувалки. Тим часом 20-а мотобригада 23 вересня зайняла Домброву, а 24 вересня після невеликого бою - Ґоньондз.

Загін генерала Пшезьджецького - залишки 101-го і 102-го уланських і 103-го кавалерійського полків, всього близько 1200 осіб - перетнув кордон Литви вночі з 23 на 24 вересня. Перед останнім маршем командир Резервної кавалерійської бригади полковник Едмунд Тарнашевич зачитав:

«Солдати. Ми надто слабкі, щоб битися на два фронти. Бригада зазнала важких втрат убитими й пораненими. Ми вирішили бригадою перейти литовський кордон. У Франції створюється Польська Армія. Можливо, ми доберемося туди. Струнко! Здати зброю!»

(Деяким польським офіцерам, в їх числі полковнику Тарнашевичу, дійсно вдалося досить швидко перебратися до Франції. Інші, як генерал Пшезьджецький, який прийняв на себе керівництво всіма інтернованими польськими солдатами в Литві, потрапили в радянський полон у липні 1940 року. Їм пощастило хоча б уже в тому, що їх оминула Катинь і, врешті-решт, у складі армії Андерса, через Іран і Близький Схід, вони потрапили-таки на Захід.)

Війська 3-ї армії Кузнецова продовжували нести охорону латвійського й литовського кордонів від Дриси до Друскінінкая. 11-а армія почала передислокацію вздовж литовського кордону до Гродно. До 24 вересня на північ і північний захід від міста розгорнулися дивізії 16-го стрілецького корпусу. Передана в підпорядкування комдива Медведєва 22-а танкова бригада досягла Щучина. 4-а дивізія, просуваючись вздовж кордону зі Східною Прусією, 29 вересня зайняла Ставіські й Ломжу. 3-й кавалерійський корпус виступив з Вільно на Гродно з завданням прочесати територію вздовж литовського кордону. 25 вересня в районі Салтанішки частини корпусу зіткнулися з загоном капітана Домбровського чисельністю 150 вершників. В ході бою загін, втративши 20 осіб убитими, 10 пораненими та 7 полоненими, був розсіяний. Радянські частини втратили 5 осіб убитими і 3 пораненими.

О 22 годині 26 вересня третій кавкорпус прибув у Гродно. Мотозагони, створені в 7-й (150 вершників і танковий полк під командуванням полковника Кудюрова) і 36-й (200 вершників, танковий і саперний взводи під командуванням майора Чаленка) кавдивізіях, виступили відповідно на Сувалки й Августов. До 30 вересня з'єднання 3-го кавкорпусу зосередилися в Сувалківському виступі й організували охорону кордонів з Німеччиною та Литвою. Тим часом до Гродно підійшла передана до складу 11 - ї армії 6-а танкова бригада, яка 26 вересня зайняла Книшин.

До 26-28 вересня війська 3-ї й 11-ї армій закріпилися на кордоні з Литвою та Східною Прусією від Друскінінкая до Щучина.

У Волковиську, пройшли переговори з німецькими представниками щодо процедури відведення німецьких військ з Білостока й передачі його частинам 6-го кавалерійського корпусу. З ранку 22 вересня туди був спрямований передовий загін 6-ї кавдивізії під командуванням полковника І.О. Плієва, який досяг Білостока до 13 години. Уже через 3 години Плієв «місто прийняв», і німецький ар'єргард відбув. Маршал-поет А.І. Єрьоменко не втримався, щоб не пофантазувати: