Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

О 13 годині 20 вересня 25-й танковий корпус отримав завдання до вечора вийти в район Лисятичі, Стрий, а передовим загоном зайняти Дрогобич. Але на підступах до Стрия стало відомо, що місто зайняте німецькими військами, тому танковий корпус розташувався на відпочинок. О 15 годині йому було поставлене нове завдання - зосередитися в Журавно, де підготувати переправи через Дністер для підтримки 4-го кавкорпусу проти львівського угруповання противника. Проте допомога діючим під Львовом військам не потрібна, і 25-й танковий корпус, зосередився в районі Луковець, Любша, Мазурівка, 22 вересня отримав наказ рухатися на Підгірці й далі на Комарно. Вийшовши вночі на 23 вересня в зазначений район, частини корпусу зустрілися там з підрозділами 2-ї гірськопіхотної дивізії Вермахту й були зупинені.

20 вересня війська 12-ї армії просувалися на лінію Миколаїв - Стрий. В районі Стрия був встановлений контакт з німецькими військами, які 22 вересня передали місто Червоній Армії. 23 вересня туди ж підійшла 26-а танкова бригада. Після переговорів радянські війська були зупинені на досягнутій лінії.

Відразу ж після вступу Червоної Армії в Польщу з метою уникнути «несподіванок і випадковостей» між Райхом і СРСР почався новий тур дипломатичних переговорів. Увечері 18 вересня в розмові з Шуленбургом Сталін «якось несподівано» заявив, що в радянської сторони є сумніви щодо того, чи відведе німецьке командування війська «на лінію, яка була визначена в Москві», чи погодяться генерали повертати захоплені території. Посол запевнив, що Німеччина «твердо має намір виконувати умови московської угоди», а присутній при розмові генерал Кестрінг відрубав: «Німецькі збройні сили будуть робити тільки те, що наказує Фюрер».

Наступного дня в «Правді» було опубліковане радянсько-німецьке комюніке: «Щоб уникнути всякого роду необґрунтованих чуток щодо завдань радянських і німецьких військ, що діють у Польщі, уряд СРСР і уряд Німеччини заявляють, що дії цих військ не переслідують якої-небудь мети, що йде врозріз з інтересами Німеччини або Радянського Союзу та суперечить духу й букві пакту про ненапад, укладеного між Німеччиною й СРСР. Завдання цих військ, навпаки, полягає в тому, щоб відновити в Польщі порядок і спокій, порушені розпадом Польської держави, та допомогти населенню Польщі перевлаштувати умови свого державного існування».

Ось так, Польща якось раптом, незрозуміло розпалася, зваливши на плечі Гітлера і Сталіна тяжкий обов'язок стосовно порядку та спокою. Заодно «Правда» розповіла про те, як німецьке населення одностайно вітає рішення радянського уряду, радіє за білорусів та українців і «жваво обговорює успішні операції Червоної Армії», відзначаючи прапорцями на картах її просування.

Увечері 19 вересня Молотов викликав Шуленбурга і заявив йому, що момент «дозрів» - пора конкретно ділити польські території й остаточно визначитися з поставленим в таємному протоколі питанням: «Чи бажане в інтересах обох Сторін збереження незалежності Польської держави?» Що стосується радянського уряду, то якщо раніше він передбачав допустити існування якихось залишків Польщі, то тепер цей намір поступився бажанню Польщу по-братськи поділити по лінії чотирьох річок. Відкладати не варто, переговори слід розпочати негайно і проводити їх у Москві, оскільки «особи, наділені вищою владою» покинути Радянський Союз не можуть.

Берлін погодився - справді, пора «визначити остаточну структуру польських територій». До вас їде Рібентроп.

Командування підтримувало контакти через військових аташе. 20 вересня почалися переговори наркома К.Є. Ворошилова і начальника Генерального штабу Б. М. Шапошникова з представниками німецького командування в особі генерал-лейтенанта Е. Кестрінга, полковника Г. Ашенбреннера і підполковника Г. Кребса про організацію відведення німецьких військ і просування радянських військ на демаркаційну лінію. Конфлікт під Львовом підтвердив актуальність проблеми. Результатом нічних пильнувань став спільний протокол від 21 вересня, який встановлював наступний порядок:

Частини Червоної Армії зупиняються на лінії, досягнутій до 20 години 20 вересня, і знову починають рух на захід зі світанком 23 вересня.

Частини Вермахту починають відхід 22 вересня і, здійснюючи переходи приблизно по 20 кілометрів на добу, опиняються на демаркаційній лінії в період з 26 вересня по 3 жовтня.

В ході руху відхідні німецькі колони та радянські авангарди повинні витримувати між собою 25-кілометрову дистанцію. При цьому частини Червоної Армії займають лінію річок на добу пізніше за німецькі підрозділи.